МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Кафедра державного управління...

Информация о документе:

Дата добавления: 06/10/2015 в 01:13
Количество просмотров: 28
Добавил(а): Ваня Петровець
Название файла: m_n_sterstvo_dohod_v_zbor_v_ukra_ni_nac_onalniy_un.docx
Размер файла: 84 кб
Рейтинг: 0, всего 0 оценок

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Кафедра державного управління...

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра державного управління і менеджменту











ТВОРЧА РОБОТА

з курсу «Організація діяльності державних службовців»

на тему:« Державна служба в судових органах та органах юстиції: основні риси, особливості, нормативна основа»








Виконав студент

групи ОМАПЗ-52

Петровець Івін . П

Перевірив к. держ. упр., доцент

Журавський В.Л.








Ірпінь – 2013



Зміст

Вступ………………………………………………………………………….

3

1. Аналіз законодавчої та нормативної бази, що регулює державну службу в судових органах та органах юстиції…………………………….



4

2. Аналіз наукових публікацій стосовно державної служби в судових органах та органах юстиції…………………………………………………



10

3. SWOT - аналіз проблемної ситуації в державній службі в судових органах та органах юстиції………………………………………………….



12

4. Проблемні питання в державній службі в судових органах та органах юстиції………………………………………………………………………..



14

Висновки і рекомендації…………………………………………………….

16

Список використаних джерел………………………………………………

19






Анотація

В роботі порушено питання щодо державної служби в судових органах та органах юстиції. Проаналізовано ключові положення нормативно-правових актів, що регулюють організаційно правові засади діяльності державної служби в судових органах та органах юстиції. Проведено SWOT – аналіз по визначеній темі та визначені проблемні питання, що стосуються судових органів та органів юстиції. Запропоновані рекомендації щодо вирішення визначених проблем.





Вступ

Актуальністьданої роботи полягає в тому, що для подальшого демократичного розвитку України та удосконалення функціонування механізму взаємних стримувань і противаг між гілками влади особливе значення має дослідження діяльності державної служби в судових органах та органах юстиції.

Державна служба – це складна, цілісна система, яка має свій зміст і структуру, виступає соціальним явищем зі своїми характерними елементами та якісними особливостями. Вона полягає в управлінні, здійсненні державної діяльності, забезпеченні самого управління, соціально-культурному обслуговуванні людей.

Якщо в основу поділу державних службовців покласти такий критерій, як вид діяльності (виконуваної роботи), то доцільно сказати про державних службовців, крім вже названих, які працюють в апараті органів прокуратури, Вищої ради юстиції України, Центральної виборчої комісії, Рахунковій палаті, оскільки ці державні органи не належать до жодної з визначених у Конституції України гілок влади. Доцільним є дослідити особливості державної служби в судових органах та органах юстиції.

Мета роботи– визначити основні риси, особливості державної служби в судових органах та органах юстиції.

Відповідно до поставленої мети необхідно виконати ряд наступних завдань:

  • вивчити особливості державної служби в органах судової гілки влади;

  • дослідити органи юстиції, а саме роль кадрових служб у формуванні іміджу системи органів юстиції України.




1. Аналіз законодавчої та нормативної бази, що регулює державну службу в судових органах та органах юстиції

16 грудня 1993 року був прийнятий закон "Про державну службу". Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Отже, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Державна служба грунтується на таких основних принципах:
- служіння народу України;
- демократизму і законності;
- гуманізму і соціальної справедливості;
- пріоритету прав людини і громадянина;
- професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
- персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
- дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
- дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Відповідно до Конституції України та ст.4 закону України "Про державну службу", право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Державний службовець повинен:
- сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
- шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
- не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Дослідження ж щодо правових основ організації та функціонування апарату Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів (далі — апарат) не проводилися, що і обумовлює актуальність теми роботи.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ст. 149 регулює окремі питання організації та діяльності апарату суду загалом, а ст. 150 конкретизує особливості функціонування апарату Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.

Прийняття на посади державних службовців поза конкурсом. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 р. N 423 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу" визначено, що просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, який припинив державну службу у зв'язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.95 року N 694 "Про внесення доповнень до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року N 423" встановлено, що без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися: 
а) державні службовці на посади: 
- керівників, які згідно з законодавством обираються або затверджуються колегіальним органом;
- керівників, які призначаються міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з керівниками місцевих органів виконавчої влади;- спеціалістів при переміщенні їх в межах одного державного органу на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю;
б) державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;
в) випускники Української Академії державного управління при Президентові України та її філіалів у державні органи, які направляли їх на навчання.

Стаття 11. Основні права державних службовців

Державні службовці мають право:

користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов’язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.


Відповідно до положень частини 1 вказаної статті Закону організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду покладено на його апарат.

Стаття 1.Суддя - носій судової влади

1. Професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених
законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є
носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя
незалежно від законодавчої та виконавчої влади. ( Частина перша
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2534-III
( 2534-14) від 21.06.2001 )

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;'

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

Для цілей цієї статті вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи у галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста

На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

2. Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

4. Для цілей цієї статті вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи у галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Професійний суддя - це громадянин України, призначений Президентом України строком на 5 років у разі, якщо він вперше рекомендований на посаду судді, або обраний безстроково Верховною Радою України, і займає штатну суддівську посаду в одному з судів України відповідного рівня спеціалізації (місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду чи Верховного Суду України).

Наявність сильної і незалежної судової влади, висока якість і ефективність правосуддя залежать від особистості судді, його світогляду, правосвідомості, юридичної підготовки, професійності, морально-етичних якостей тощо.

Від ділових, особистих, моральних якостей судді залежить, чи здатний він протистояти спробам незаконного втручання у розгляд справ або "телефонному", "мітинговому" праву та іншим незаконним засобам впливу на суд. Високі моральні якості і правосвідомість, глибоке знання і правильне розуміння законодавства, правильне застосування законів мислення у процесі пізнання істини і прийняття рішення по суті, воля, витримка, вміння спокійно розібратися у складних питаннях, мужність, чесність, непідкупність, справедливість - це далеко не вичерпний перелік якостей, якими має володіти суддя.

Як зазначається у Кодексі професійної етики судді, затвердженому V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р., суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги, завжди поводитись так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати інші оплачувані посади чи виконувати якусь оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" від 12 квітня 1996 р. № 4 наголошено, що чинним законодавством суддям заборонено виконувати не властиві суду функції, тому вони не можуть бути членами комітетів, комісій з боротьби зі злочинністю та залучатися до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність при здійсненні правосуддя.

Залежно від того, до суду якого рівня претендує на посаду професійного судді кандидат, до нього висувається ряд вимог з тим, щоб суддею був призначений (обраний) громадянин, який тривалий час проживає в Україні, добре знає країну чинне законодавство, має достатній життєвий досвід і досвід правової роботи, зуміє правильно застосувати законодавство при вирішенні судових справ. Претендент на посаду судді повинен пройти конкурсний відбір і бути рекомендованим до призначення суддею відповідного суду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Зокрема, суддею місцевого суду може бути особа, яка відповідає таким вимогам: а) є громадянином України; б) не молодша двадцяти п'яти років; в) має вищу юридичну освіту; г) має стаж роботи в галузі права (на посадах слідчого, прокурора, адвоката, помічника судді, консультанта у Верховному Суді У країни, вищому спеціалізованому суді, апеляційному суді, Міністерстві юстиції України тощо) не менш як три роки; д) проживає в Україні не менш як десять років; е) володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який: а) досяг на день обрання тридцяти років; б) має вищу юридичну освіту; в) має стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді; г) володіє державною мовою; д) проживає в Україні не менш як десять років.

Суддею спеціалізованого суду може бути громадянин України, який: а) не молодший тридцяти років; б) проживає в Україні не менш як десять років; в) володіє державною мовою; г) має фахову підготовку з питань юрисдикції спеціалізованого судді, вищу освіту у відповідній галузі знань (адміністративного, господарського права); д) має стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який: а) досяг на день обрання 35 років; б) має вищу юридичну освіту; в) має стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі на посаді судді не менш як п'ять років; г) володіє державною мовою; д) проживає в Україні не менш як десять років.

Особливі вимоги, які пред'являються до кандидатів на зайняття посади судді Конституційного Суду України, визначаються Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України,, який: а) на день призначення досяг сорока років; б) має вишу юридичну освіту; в) має стаж роботи за фахом не менш як десять років (суддею, на посадах юридичного профілю в правоохоронних органах, наукових, навчальних та інших закладах); г) проживає в Україні протягом останніх двадцяти років; д) володіє державною мовою.

Якщо громадянин проживає в Україні з дня народження, але протягом останніх двадцяти років якийсь період проживав на території іншої країни, наприклад, працював у суді, правоохоронних органах чи у навчальному закладі іншої держави, він не може бути призначений суддею Конституційного Суду.

Такі підвищені вимоги до кандидатів на посади суддів Конституційного Суду пояснюються особливим місцем, яке займає цей Суд у судовій системі України - це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Судді цього Суду повинні забезпечити чітке і бездоганне виконання покладених на них повноважень, справедливий, якісний і неупереджений розгляд і вирішення справ, віднесених до компетенції Конституційного Суду.

Про порядок добору кандидатів у професійні судді, їх призначення чи обрання див. главу 2 і 3 розділу IV цього Закону.

З метою виключення можливості призначення чи обрання суддею громадянина, який в силу своїх психічних чи інших захворювань або з інших причин не може здійснювати судочинство, у коментованій статті передбачено, що на посаду професійного судді не можуть бути рекомендовані особи, які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи, або які мають не зняту чи не погашену судимість. Факт визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Наявність хронічного психічного чи іншого захворювання, що перешкоджає виконанню обов'язків судді, має бути підтверджена відповідним медичним висновком чи висновком психіатричної експертизи. Наявність судимості встановлюється з вироку суду, матеріалів про звільнення особи від відбування покарання. Факт провадження дізнання, досудового слідства чи судового розгляду кримінальної справи підтверджується відповідною довідкою органу, в провадженні якого знаходиться справа.

За вчинення дисциплінарного проступку суддя притягується до дисциплінарної відповідальності, зокрема за порушення; а) законодавства при розгляді судових справ; б) вимог, які ставляться до суддів щодо несумісності: суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої; в) обов'язків, покладених на суддю (судді зобов'язані: при здійсненні правосуддя дотримувати Конституцію та закони України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; додержувати вимоги, що ставляться до суддів, службову дисципліну та розпорядок роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні і для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; г) Не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Законом передбачена кримінальна відповідальність судді (суддів) за постановлений завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК), за недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також грубе порушення права обвинуваченого, підсудного на захист (ст. 374 КК).

Підставою для припинення повноважень судді може бути: закінчення строку, на який суддю обрано чи призначено; досягнення суддею 65-ти років; неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді; припинення громадянства; визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; смерть судді.

Положення про апарат, структура і штатний розпис апарату затверджуються зборами суддів. У свою чергу, керівник апарату Верховного Суду України і вищого спеціалізованого суду призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України за поданням голови відповідного суду, тобто вирішення питань організації діяльності апарату вищих судових органів має потрійний характер, сутність якого полягає у вчиненні взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих дій зборами суддів і головою відповідного суду, а також Головою Державної судової адміністрації України.

У статті 15 Закону України “Про державну службу”, зокрема, зазначається, що “прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України”.

Чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не визначає повноважень апарату вищих судових органів. Однак, виходячи зі змісту конституційних положень щодо регламентації правового статусу Верховного Суду України і відповідного вищого спеціалізованого суду та з урахуванням нормативного поєднання приписів ст. 31, 39, 149, 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно виділити низку самостійних функцій, здійснення яких покладається на апарат вказаних судів.

1. У сфері інформаційно-методичного забезпечення здійснення правосуддя: а) організація проведення роботи з узагальнення судової практики й аналізу судової статистики з метою сприяння роботі Пленуму і зборів суддів, судовим палатам у вирішенні питань формування правильної та однакової судової практики; б) забезпечення відповідного суду інформаційно-аналітичними матеріалами щодо стану організації здійснення судочинства у судах нижчого рівня; в) розробка методичних рекомендацій з питань проведення узагальнень судової практики, проведення аналізу даних судової статистики з питань організації здійснення правосуддя; г) забезпечення обліку і систематизації законодавчих та інших нормативно-правових актів України, а також підтримання їх текстів у контрольному стані; д) підготовка проектів пропозицій і звернень до Конституційного Суду України щодо конституційності положень законів та інших правових актів у разі виникнення питань із цього приводу при здійсненні судами відповідної спеціалізованої юрисдикції; е) підготовка висновків, довідкових та аналітичних матеріалів з питань, що належать до компетенції Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду та керівника апарату; є) організаційне забезпечення реалізації конституційних і законодавчих повноважень Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду; ж) організаційне забезпечення діяльності Пленуму, судових палат, Науково-консультативної ради та надання організаційно-інформаційної і консультативно-методичної допомоги у процесі розроблення й опрацювання внесе них на їх розгляд питань; з) забезпечення ведення обліку та узагальнення пропозицій і зауважень, висловлених на засіданнях Пленуму, та зборах суддів Верховного Суду України і відповідного вищого спеціалізованого суду; и) організація контролю за додержанням термінів розгляду наказів, розпоряджень і доручень голови відповідного суду, його заступників, голів судових палат та керівників апарату, їх своєчасним виконанням і подання матеріалів; і) організацій не забезпечення нарад, зустрічей, семінарів, конференцій тощо, які проводяться Верховним Судом України або відповідним вищим спеціалізованим судом; ї) організація прийому громадян, у тому числі особистого прийому керівництвом суду з питань організаційної діяльності, розгляд їх звернень, заяв і скарг, що надходять до Верховного Суду України чи відповідного вищого спеціалізованого суду, а також вивчення й узагальнення питань, які порушуються громадянами та іншими особами у своїх зверненнях; й) організація розроблення процедурних норм із питань внутрішньої діяльності відповідного суду.

2. У сфері документального забезпечення: а) здійснення документального обслуговування засідань Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду; б) ведення протоколу або стенограми засідань Пленуму та зборів суддів; в) забезпечення належної організації роботи з документами в апараті, правильності їх оформлення та своєчасність проходження, приймання й експедиційної обробки, а також аналіз, опрацювання та доставляння службової кореспонденції адресатам; г) опрацювання, друкування та тиражування матеріалів і документів, пов’язаних із діяльністю відповідного суду; д) розсилання в установленому процесуальним законодавством порядку судових рішень; е) забезпечення підготовки і видання документів згідно з вимогами Інструкції з діловодства у відповідному суді, регламентів Пленуму; є) організація обліку, зберігання та користування документами у відповідному суді, комплектування і ведення архіву, підготовка документів та архівних справ (нарядів) для передачі їх у встановленому порядку на постійне зберігання до установ Державного комітету архівів України.

3. У сфері інформаційно-комп’ютерного забезпечення: а) забезпечення Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду, його посадових осіб відповідною внутрішньою та зовнішньою інформацією з правових та інших питань на основі сучасних методів і засобів обробки даних комп’ютерних мереж та телекомунікацій; б) забезпечення функціонування, методичне і технологічне ведення відповідних баз даних інформаційних комп’ютеризованих систем індивідуального та колективного користування; в) здійснення інформаційно-технологічного забезпечення засідань Пленуму, зборів суддів відповідного суду; г) забезпечення вдосконалення систем судового і загального діловодства і правової інформації; д) забезпечення своєчасного наповнення Єдиного реєстру судових рішень.

4. У сфері фінансового, матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення: а) здійснення фінансування діяльності Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду, у тому числі їх апарату та структурних підрозділів згідно із видатками, передбаченими кошторисом витрат на забезпечення повноважень; б) організація підготовки для розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо обсягів фінансування відповідного суду, прогнозування наслідків внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів із цих питань; в) розроблення структури, штатного розпису апарату та кошторису на утримання Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду; г) здійснення в межах наявних коштів матеріально-технічного забезпечення діяльності відповідного суду; д) організація оперативного управління державним майном, що забезпечує діяльність відповідного суду, відповідно до положень ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів; е) забезпечення в установленому порядку соціально-побутових і житлових умов суддям відповідного суду (в тому і суддям у відставці), членам їхніх сімей, працівникам апарату відповідно до вимог чинного законодавства; є) забезпечення діяльності відповідного суду засобами зв’язку, в тому числі і спеціального зв’язку, та іншою оргтехнікою.

5. У сфері кадрового забезпечення: а) організація ведення кадрової роботи, віднесеної до компетенції відповідного вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду України; б) організація проведення підвищення кваліфікації працівників апарату.

6. У сфері інформаційної діяльності: а) встановлення і підтримання постійних зв’язків із засобами масової інформації з метою забезпечення прозорості і відкритості діяльності відповідного суду; б) підготовка та поширення матеріалів про діяльність Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду, організація проведення прес-конференцій, зустрічей та інших заходів; в) організація випуску офіційних друкованих видань та інформаційне наповнення веб-сайту відповідного суду з метою оприлюднення роз’яснень з питань застосування законодавства і матеріалів судової практики.

7. У сфері міжнародно-правового співробітництва: а) забезпечення постійних ділових зв’язків з дипломатичними місіями іноземних держав в Україні та її представницькими органами за кордоном; б) організація перекладу в ході зустрічей, а також переклад кореспонденції, що надходить до відповідного суду іноземними мовами; в) забезпечення встановлення і підтримання міжнародних зв’язків Верховного Суду України та відповідних вищих спеціалізованих судів з урядовими і неурядовими організаціями іноземних держав; г) організація прийомів у відповідному суді делегацій, державних і політичних діячів, дипломатичних представників іноземних держав та представників міжнародних організацій.

8. В інших сферах діяльності: а) організація роботи з охорони державної таємниці; б) забезпечення режимів секретності та службової таємниці;в) контроль за виготовленням, використанням та зберіганням печаток і штампів відповідного суду; г) забезпечення планування та проведення заходів мобілізаційної підготовки у суді; д) організація роботи із забезпечення безпеки суддів і працівників апарату, в тому числі в умовах надзвичайних ситуацій та воєнного стану; е) виконання інших функцій згідно з постановами Пленуму, рішеннями зборів суддів, розпорядженнями, наказами, дорученнями голови відповідного суду, його заступників та керівника апарату і його заступника.

Нормативним підґрунтям діяльності апарату є положення ст. 149, 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, з метою уніфікації вимог щодо перебування громадян на державній службі в управлінських структурах судової влади, а також врегулювання їхнього правового статусу як державних службовців діє розпорядження Кабінету Міністрів України № 88-р від 24 лютого 2003 р..

Відповідно ч. 2 ст. 51 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судді в Україні мають єдиний статус, незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Працівники Національної школи суддів України за умовами оплати праці прирівнюються до державних службовців (ч. 4 ст. 81 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”), однак статус таких працівників як державних службовців вказаним Законом прямо не закріплено. Порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії України визначено ст. 92 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Так, до складу Комісії входять: 1) шість суддів, які призначаються з’їздом суддів України; 2) дві особи, які призначаються з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; 3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України; 4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; 5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України. E зазначеному Законі (ч. 4 ст. 92) чітко визначено, що за членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень зберігаються статус та місце роботи. У структурі Вищої кваліфікаційної комісії України діє секретаріат. Частиною четвертою статті 98 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що розмір заробітної плати працівників секретаріату та дисциплінарних інспекторів, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом України “Про державну службу”, іншими нормативно-правовими актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів центральних органів виконавчої влади. Однак статус державного службовця для працівників секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Законом України “Про судоустрій і статус суддів” не передбачений.

Органи юстиції — це органи виконавчої влади, які забезпечують здійснення правової політики в державі, захист прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Система органів юстиції в Україні включає: Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим; обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Основними завданнями органів юстиції є: підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки; підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, ведення Єдиного класифікатора галузей законодавства України, розробка проектів нормативно-правових актів і міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-право­вих актів, ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів; планування за пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності; забезпечення реалізації державної правової політики, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин; здійснення реєстрації фізичних осіб, ведення Єдиного державного реєстру фізичних осіб; організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України), робота з кадрами судів, експертне забезпечення правосуддя; організація в порядку, встановленому законодавством України, своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців; спрямування та координація діяльності щодо забезпечення виконання рішень суду та застосування передбачених законом засобів виправлення і перевихо­вання засуджених органами і установами виконання покарань та підприємствами кримінально-виконавчої системи; організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану; розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду; координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо правової освіти населення, методичного забезпечення цієї освіти; легалізація громадських організацій і реєстрація політичних партій та інших громадських формувань; сприяння розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснення у випадках, передбачених законодавством, державної реєстрації юридичних осіб та реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна, організація у встановленому порядку в системі органів юстиції надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг правового і технічного характеру; здійснення контролю за виконанням актів Мінюсту України стосовно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвен­таризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно; ведення державних реєстрів відповідно до законо­давства України; здійснення методичного керівництва правовою роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, перевірка стану цієї роботи і надання рекомендацій щодо її поліпшення та приведення їх нормативних актів у відповідність із законодавством, вжиття заходів до підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

До спеціалізованих органів юстиції належить державна виконавча служба, органи реєстрації актів громадянського стану та деякі інші.

Державна виконавча служба здійснює виконання судових рішень згідно з кримінально-процесуальним та цивільним процесуальним законодавством України. Вона включає Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Державні виконавці є державними службовцями. Правовий статус державної виконавчої служби регулюється Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98.

Органи реєстрації громадянського стану здійснюють державну реєстрацію юридичних фактів, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків (народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові).



2. Аналіз наукових публікацій стосовно державної служби в судових органах та органах юстиції

Органи юстиції — це органи виконавчої влади, які забезпечують здійснення правової політики в державі, захист прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Система органів юстиції в Україні включає: Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим; обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Основними завданнями органів юстиції є: підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки; підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, ведення Єдиного класифікатора галузей законодавства України, розробка проектів нормативно-правових актів і міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-право­вих актів, ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів; планування за пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності; забезпечення реалізації державної правової політики, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин; здійснення реєстрації фізичних осіб, ведення Єдиного державного реєстру фізичних осіб; організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України), робота з кадрами судів, експертне забезпечення правосуддя; організація в порядку, встановленому законодавством України, своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців; спрямування та координація діяльності щодо забезпечення виконання рішень суду та застосування передбачених законом засобів виправлення і перевихо­вання засуджених органами і установами виконання покарань та підприємствами кримінально-виконавчої системи; організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану; розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду; координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо правової освіти населення, методичного забезпечення цієї освіти; легалізація громадських організацій і реєстрація політичних партій та інших громадських формувань; сприяння розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснення у випадках, передбачених законодавством, державної реєстрації юридичних осіб та реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна, організація у встановленому порядку в системі органів юстиції надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг правового і технічного характеру; здійснення контролю за виконанням актів Мінюсту України стосовно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвен­таризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухо-

ме майно; ведення державних реєстрів відповідно до законо­давства України; здійснення методичного керівництва правовою роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, перевірка стану цієї роботи і надання рекомендацій щодо її поліпшення та приведення їх нормативних актів у відповідність із законодавством, вжиття заходів до підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

До спеціалізованих органів юстиції належить державна виконавча служба, органи реєстрації актів громадянського стану та деякі інші.

Державна виконавча служба здійснює виконання судових рішень згідно з кримінально-процесуальним та цивільним процесуальним законодавством України. Вона включає Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Державні виконавці є державними службовцями. Правовий статус державної виконавчої служби регулюється Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98.

Органи реєстрації громадянського стану здійснюють державну реєстрацію юридичних фактів, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків (народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові).

Систему органів реєстрації актів громадянського стану складають відділи реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Ефективність виконання завдань, які поставлені перед Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначальним чином залежить від результативності та якості роботи органів юстиції. Імідж системи органів юстиції формується на основі уяви широкого кола громадськості та залежить від кадрового складу органів юстиції: від професіоналізму, уміння працівників реалізовувати завдання, покладені на них державою, етичної культури, культури спілкування тощо. Таким чином, кадри територіальних управлінь юстиції - це обличчя системи органів юстиції України. У чому ж полягає роль кадрових служб щодо формування позитивного іміджу системи органів юстиції? На жаль, до цього часу в багатьох ще залишається стереотипне уявлення, що основною функцією кадрових служб є технічне оформлення трудових відносин, в тому числі проходження державної служби.

Зазначена проблема знайшла своє відображення у Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженій Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 599/2000, де, зокрема, говориться про нагальну необхідність суттєвих змін характеру діяльності кадрових служб органів виконавчої влади. Так, основними завданнями Стратегія визначає:

  • аналітичну та організаційну роботу з кадрового менеджменту;

  • аналіз ефективності діяльності відповідного органу, його структурних підрозділів, професійної діяльності кожного державного службовця;

  • прогнозування розвитку персоналу;

  • планування кар’єри державних службовців;

  • забезпечення їх навчання та моніторингу ефективності роботи.

Для забезпечення виконання вказаних завдань необхідно зміцнювати кадрові служби органів виконавчої влади. Робота кадрових служб органів юстиції має бути системною, забезпечувати компетентність і високий професіоналізм працівників. Враховуючи сучасні вимоги до характеру та напрямків роботи кадрових служб, з метою проведення ефективної кадрової політики та забезпечення якісного добору кадрів Міністерством юстиції України проводиться вивчення професійних та ділових якостей осіб, які претендують на зайняття посади начальника кадрової служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

З огляду на вагому роль, яку відіграють кадрові служби у доборі кадрів, зазначене питання порушувалось на розширеному засіданні колегії Міністерства юстиції України за участю представників Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, керівників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, яке відбулось 18 лютого 2004 року. Виступаючи із доповіддю, перший заступник Міністра юстиції України Заєць А.П. підкреслив загальну тенденцію, яка прослідковується у кадровій роботі, - це її спрямованість на поліпшення кадрового складу, підвищення професійного рівня працівників, та звернув увагу на системний характер кадрової роботи, в основу якого покладено принципи демократичного добору кадрів, прогнозування розвитку персоналу, аналітичну та організаційну роботу по реалізації єдиної державної політики з питань державної служби. Колегією Міністерства юстиції прийнято відповідне рішення, у якому своє втілення знайшли питання роботи кадрових служб, а саме: начальників територіальних управлінь юстиції зобов’язано посилити контроль за діяльністю кадрових служб підвідомчих установ та організацій, забезпечити підвищення їх ролі у роботі з кадрами та покращання співпраці кадрових служб з іншими структурними підрозділами управлінь юстиції.

Професіоналізм і ефективність діяльності державних службовців залежать не лише від якості процедури набору, а й від організації їх професійної кар’єри. Для комплексного вирішення питань комплектування органів юстиції висококваліфікованими спеціалістами кадровими службами проводиться відповідна робота. Саме кадрові служби покликані вивчати ділові якості осіб, які претендують на посади державних службовців. З метою перевірки професійного рівня і ділових якостей осіб, які претендують на посади державних службовців, в органах юстиції практикується проведення стажування кандидатів на відповідних посадах.

Кадрові служби також мають аналізувати роботу державних службовців з точки зору майбутніх перспектив. Так, на сьогодні частка працівників у віці понад 51 рік складає 10,5 відсотків від загальної кількості працюючих на посадах спеціалістів Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. На посади, які займають особи передпенсійного віку, необхідно завчасно готувати спеціалістів, тому керівництвом та кадровими службами управлінь юстиції приділяється особлива увага створенню підготовленого кадрового резерву для заміщення таких посад. Під час формування кадрового резерву враховуються професійні успіхи державних службовців, які працюють в управліннях юстиції.

В особі державного службовця громадяни бачать перш за все представника держави. Характер діяльності кадрових служб органів юстиції зумовлює спілкування з широким колом громадян: від особи, що шукає роботу, до пенсіонерів органів юстиції. В очах громадянина, який бажає працевлаштуватись в управлінні юстиції, в особі працівника кадрової служби постає образ усієї системи органів юстиції. І характеристика цього образу (позитивна чи негативна) залежить від того, наскільки кваліфіковано було надано громадянину кадровою службою певні послуги (надана консультація, довідка тощо). Ось чому працівники кадрових служб мають бути компетентними, законослухняними, дотримуватись етики поведінки державного службовця.




На рівні організаційно-штатної структури апарат Верховного Суду України і вищого спеціалізованого суду — це сукупність відповідних підрозділів, працівниками у яких є державні службовці. Загалом проблеми, пов’язані із становленням, проходженням та реформуванням державної служби в Україні досліджували В.Б. Авер’янов, Н.М. Грінівецька, С.В. Ківалов, О.Д. Крупчан, В.І. Луговий, Д.І. Майборода, Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко та інші. Однак у системі судових органів, де основні принципи розвитку інституту державної служби повинні запроваджуватися з урахуванням специфіки діяльності апаратів судів, ці питання поки-що не дістали свого вирішення. Окремі положення даної проблеми досліджувалися в роботах В.А. Капустинського, однак зазначеним автором розглядалися питання діяльності апарату суду в контексті загальнодержавних та інтеграційних процесів у сфері державної служби.

Звернення до наукових досліджень, присвячених проблемам організації діяльності органів судової гілки влади, адміністративно-правового регулювання вказаних відносин свідчить про поодинокі наукові спроби проаналізувати загальні проблеми впорядкування процесу забезпечення діяльності судів. Наукову цінність становить висновки А.А. Стрижака, який обґрунтовував правову природу управління в судах загальної юрисдикції як вид державного управління зі специфічними ознаками, існування якого зумовлено потребами внутрішньої організації та забезпечення своєчасного розгляду суддями численних судових справ, які перебувають на вирішенні в цих органах судової влади. Дослідник сформулював висновок про те, що реалізація судової влади в Україні не обмежується лише здійсненням судочинства, діяльністю із встановлення істини в кожній конкретній судовій справі, захистом прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а й передбачає створення для цього відповідних організаційних передумов. Функціонування системи судів загальної юрисдикції вказує на діяльність не тільки відповідного корпусу суддів, а й працівників апарату цих судів, закладів, які забезпечують підготовку та перепідготовку кадрів для судової системи, відповідних судово-експертних і науково-дослідних організацій .

Ці висновки можуть бути покладені в основу наукового підходу, за яким доцільна диференціація принципів діяльності органів судової гілки влади, зважаючи на різну спрямованість діяльності певних організаційних структур та їх посадових осіб, якими є не лише судді, а й працівники апарату суду, судово-експертні та науково-дослідні організації, навчальні заклади. Слід також враховувати функціонування суддівського самоврядування, що діє для вирішення питань внутрішньої діяльності судів (Розділ VIII Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Чільне місце в системі органів судової гілки влади посідає Вища кваліфікаційна комісія суддів України (Глава 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Вона є постійно діючим органом у системі судоустрою України, а її компетенція стосується питань кадрового добору й відбору на посаду судді, притягнення до дисциплінарної відповідальності, обліково-контрольних дій щодо вакансій. Важливими з погляду стратегії кадрового забезпечення судів є повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо визначення потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України, затвердження відповідно до критеріїв, визначених у положенні про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть таку підготовку.









3. SWOT - аналіз проблемної ситуації в державній службі в судових органах та органах юстиції

Внутрішнє середовище

Сильні сторони

(Strengths)

Слабкі сторони

(Weaknesses)

1. Наявність системи професійної підготовки, перепідготовки кадрів для проходження державної служби в судових органах та органах юстиції.

2. Наявність вимог до осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця.

3. Розроблено систему конкурсного відбору на заняття вакантних посад.

4. Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації до проведення конкурсу.

5. В основу інституту конкурсного прийому громадян на державну службу покладено ідею об'єктивної оцінки ділових якостей працівника, принципи рівноправності, відповідності здібностей та професійного рівня вимогам конкретного виду діяльності в системі державної служби, гласності та прозорості.

6. Рішення про проведення конкурсу в окремому державному органі приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

7. Наявність дієвого кадрового резерву.

8. Розроблено заходи запобігання проявів корупції серед державних службовців.

9. Діє система оцінювання професійної діяльності державних службовців.

10. Систематичне підвищення кваліфікації державних службовців.

11. Престиж професії юриста і попит на правові послуги невпинно зростають.

1. Матеріально-технічне забезпечення здійснюється як шляхом придбання відповідних засобів за рахунок виділених коштів, так й іншими шляхами.

2. Недостатній професіоналізм державної служби

3. Сфера компетенції державної служби не чітка, що створює плутанину та правову невизначеність.

4. Недостатнє забезпечення обґрунтованого аналізу рівня професійної підготовки і особистих якостей осіб, які претендують на публічну службу, при цьому потрібно уникати формалізму у проведенні конкурсу на заміщення посад публічної служби;

5. Незабезпечення позапартійності публічної служби.

6. Законодавством не визначено правообмежень на публічній службі.

7. Не створено належних і гарантованих умов для проходження публічної служби і службової кар’єри.

8. Недостатній рівень службової культури і службової етики публічних службовців;

9. Незацікавленість публічного службовця у результатах виконуваних завдань і функцій.

10. Не встановлено відповідного рівня матеріального забезпечення, щоб слугував запобіжним заходом вчинення корупційних діянь.

11. Неконтрольований потік підготовки кадрів для проходження державної служби в судових органах та органах юстиції.

Зовнішнє середовище

Можливості (Opportunities)

Загрози (Threats)

1. Запровадження ефективного добору кадрів.

2. Положенням про апарат слід передбачити, що до посад державних службовців згідно із законодавством про державну службу відносяться лише ті посади, професійна діяльність працівників на яких пов’язана з практичним виконанням функцій відповідного суду.

3. Забезпечення системного регулювання

роботи структурних підрозділів апарату.

4. Розмежування адміністративних посад апарату та функціональних й обслуговуючих посад

5. Удосконалення статусу працівників служб, помічників суддів (консультантів).

6. Створення умов для підготовки спеціальних програм потенціальних кандидатів.

7. Удосконалення порядку прийняття на відповідні посади до апарату, просування державних службовців по службі.

8. Удосконалити систему оплати праці, інших видів соціального забезпечення та захисту прав і інтересів працівників апарату відповідного суду.

9. Визначити види дисциплінарних правопорушень та дисциплінарних стягнень, що накладаються за їх вчинення, порядок і процедуру розслідування дисциплінарного правопорушення.

10. Удосконалити систему управління апаратом.

11. Міністерство юстиції послідовно і виважено продовжує здійснення реформування своєї галузі з метою утвердження демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, становлення повноцінного громадянського суспільства.

1. Виникнення конфлікту інтересів на публічній службі.

2. Недостатня підтримка населенням дій та програм, що здійснюються органами державної влади.

3.Виникнення передумов для соціальної напруженості, деструктивних процесів та кризових ситуацій у суспільстві.

4. Незрозумілість системи відбору кадрів.

5. Неефективність курсів підвищення кваліфікації, перепідготовки.

6. Недостатнє, несистематичне фінансування розвитку державної служби.

7. Неприйняття і незрозумілість впроваджених інформаційних технологій.

8. Непропорційність підготовки кадрів для проходження державної служби в органах юстиції.

9. Не зменшення рівня корумпованості.

10. Високий рівень політичної зацікавленості.

11. Надмірне втручання в розвиток інститут державної служби міжнародних організацій.

12. Відторгнення інноваційних технологій через їх незрозумілість.

13. Зниження рівня престижності, формування негативного іміджу державної служби в судових органах і органах юстиції через поглиблення невирішених проблемних аспектів.





4. Проблемні питання в державній службі в судових органах та органах юстиції

Верховного Суду України або відповідного вищого спеціалізованого суду — це самостійна складова частина суду, яка утворюється відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою інформаційно-методичного, інформаційно-комп’ютерного, документального, кадрового, фінансового, матеріально-технічного, соціально-побутового, медичного, санаторно-курортного, транспортного, міжнародно-правового та іншого забезпечення діяльності конкретного судового органу.

Вимоги до кандидатури на посаду судді

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;'

'''''2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

Для цілей цієї статті вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи у галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

У складі апарату Верховного Суду України та відповідного вищого спеціалізованого суду в залежності від ступеня складності покладених на нього завдань і функцій, виконуваних повноважень та обсягу роботи утворюються управління, відділи, сектори й служби. Разом із тим, єдиного нормативно-правового акта, який би регулював питання, пов’язані із функціонуванням апарату відповідного вищого судового органу взагалі та його структурних підрозділів, не існує.

Разом з тим, як свідчить практика, діюча структура апарату, його функції, характер повноважень окремих посадових осіб не в повній мірі задовольняють зростаючі потреби організаційного забезпечення ВерховногоСуду України і відповідного вищого спеціалізованого суду, ефективного виконання поставлених завдань і визначених функцій, не відповідає рівню вимог до апарату одного з вищих державних органів та перспективам його розвитку.

Ефективність виконання завдань, які поставлені перед Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначальним чином залежить від результативності та якості роботи органів юстиції. Імідж системи органів юстиції формується на основі уяви широкого кола громадськості та залежить від кадрового складу органів юстиції: від професіоналізму, уміння працівників реалізовувати завдання, покладені на них державою, етичної культури, культури спілкування тощо. Таким чином, кадри територіальних управлінь юстиції - це обличчя системи органів юстиції України. У чому ж полягає роль кадрових служб щодо формування позитивного іміджу системи органів юстиції? На жаль, до цього часу в багатьох ще залишається стереотипне уявлення, що основною функцією кадрових служб є технічне оформлення трудових відносин, в тому числі проходження державної служби.

Професіоналізм і ефективність діяльності державних службовців залежать не лише від якості процедури набору, а й від організації їх професійної кар’єри. Для комплексного вирішення питань комплектування органів юстиції висококваліфікованими спеціалістами кадровими службами повинна проводитись відповідна робота.

Кадрові служби також мають аналізувати роботу державних службовців з точки зору майбутніх перспектив. Так, на сьогодні частка працівників у віці понад 51 рік складає 10,5 відсотків від загальної кількості працюючих на посадах спеціалістів Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. На посади, які займають особи передпенсійного віку, необхідно завчасно готувати спеціалістів, тому керівництвом та кадровими службами управлінь юстиції приділяється особлива увага створенню підготовленого кадрового резерву для заміщення таких посад. Під час формування кадрового резерву враховуються професійні успіхи державних службовців, які працюють в управліннях юстиції.

В особі державного службовця громадяни бачать перш за все представника держави. Характер діяльності кадрових служб органів юстиції зумовлює спілкування з широким колом громадян: від особи, що шукає роботу, до пенсіонерів органів юстиції. В очах громадянина, який бажає працевлаштуватись в управлінні юстиції, в особі працівника кадрової служби постає образ усієї системи органів юстиції. І характеристика цього образу (позитивна чи негативна) залежить від того, наскільки кваліфіковано було надано громадянину кадровою службою певні послуги (надана консультація, довідка тощо). Ось чому працівники кадрових служб мають бути компетентними, законослухняними, дотримуватись етики поведінки державного службовця.



Висновки і рекомендації


У процесі проведення судової реформи та розв’язання проблем вдосконалення організації діяльності апарату необхідно розробити низку заходів, які концептуально можливо викласти так:

1. Запровадити ефективний механізм добору кадрів, не допускаючи при цьому для претендентів на зайняття посади в апараті привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками. При цьому повинні бути закріплені належні вимоги до кандидатів на посади державних службовців та службовців апарату, зокрема щодо рівня їх професійності, у тому числі знання нормативно-правових актів, відповідної сфери державного управління, володіння державною мовою та, за необхідності — практичними навичками роботи з комп’ютером і основними програмами користувача, здатності до роботи з громадянами, посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, засобами масової інформації на принципах об’єктивності, гласності, відкритості і прозорості. Удосконалюючи порядок прийняття на посаду та просування по службі, особливу увагу слід приділити запровадженню механізмів дієвої підтримки осіб, які мають належний досвід роботи у відповідній галузі.

2. Положенням про апарат слід передбачити, що до посад державних службовців згідно із законодавством про державну службу відносяться лише ті посади, професійна діяльність працівників на яких пов’язана з практичним виконанням функцій відповідного суду, зокрема завдань щодо підготовки проектів документів, забезпечення виконання законодавства, розподілу та використання коштів державного бюджету. Водночас необхідно встановити, що в апараті працюють також і працівники, які не належать до державних службовців, і тому їхня діяльність, порядок призначення на посади та звільнення з посад мають регулюватись нормами законодавства про працю.

3. Забезпечити системне регулювання роботи структурних підрозділів апарату. Для цього необхідно впорядкувати класифікацію посад, виходячи насамперед з обсягу повноважень, змісту й складності роботи, ступеня відповідальності та встановити більш чіткі критерії розмежування посад.

4. Розмежувати адміністративні посади апарату та функціональні й обслуговуючі посади, виходячи з відмінностей характеру повноважень і відповідальності осіб на таких посадах та запровадити більш ефективні правові механізми забезпечення стабільної діяльності працівників апарату і їх незалежності від особистої позиції осіб, які займають адміністративні посади. Необхідно передбачити особливий порядок призначення на функціональні й обслуговуючі посади та звільнення з них, визначити відповідний перелік таких посад. Слід також удосконалити механізми захисту прав службовців апарату в разі проведення організаційних заходів (реорганізації).

5. Удосконалити статус працівників служб, помічників суддів (консультантів), які забезпечують діяльність суддів відповідного суду, їх повноваження, порядок призначення на посади та звільнення з посад. При цьому слід передбачити, що служби можуть мати лише ті судді, які займають адміністративні посади.

6. Удосконалити порядок прийняття на відповідні посади до апарату, просування державних службовців по службі, їх ротації відповідно до вимог, з урахуванням рівня кваліфікації, освіти, ділових та моральних якостей державних службовців, їх професійних досягнень, а також володіння практичними навичками, необхідними для роботи на певній посаді. Має бути підвищено роль кадрового резерву, ефективність роботи з особами, зарахованими до такого резерву, вдосконалено порядок проведення та підвищено роль конкурсів на заміщення вакантних посад, оцінювання при доборі претендентів на посаду, прийнятті на посади та просуванні по службі, визначено конкретні вимоги до таких процедур.

7. Створити умови для підготовки на основі спеціальних програм потенційних кандидатів для роботи на посадах, що належать до адміністративних посад, забезпечити обов’язковість періодичної атестації та іншого оцінювання результатів діяльності працівників апарату, що має бути підставою для прийняття рішень щодо просування по службі, встановлення різних видів заохочень, застосування дисциплінарних стягнень тощо. При цьому слід передбачити створення для службовців апарату більш сприятливих умов для професійного навчання, творчого розвитку, самовдосконалення та підвищення кваліфікації, посилити дієвість системи безперервного професійного навчання, періодичного стажування у відповідних структурних підрозділах, провідних навчальних та наукових закладах і центрах України та інших держав, розширити можливості для підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, а також передбачити системне оновлення програм професійної підготовки та підвищення кваліфікації службовців апарату.

8. Удосконалити систему оплати праці, інших видів соціального забезпечення та захисту прав і інтересів працівників апарату відповідного суду з метою залучення найбільш кваліфікованих спеціалістів, посилення мотивації їх роботи. Для цього має бути вдосконалено систему премій, доплат і надбавок.

9. Визначити види дисциплінарних правопорушень та дисциплінарних стягнень, що накладаються за їх вчинення, порядок і процедуру розслідування дисциплінарного правопорушення, фіксацію факту його вчинення, прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також оскарження такого рішення та захисту прав працівника апарату.

10. Удосконалити систему управління апаратом. Для цього слід збільшити об’єм повноважень державних службовців, що займають адміністративні посади в апараті. Разом з тим, необхідно передбачити і визначити процедуру звітності керівництва апарату та керівників його структурних підрозділів на засіданнях зборів суддів відповідного суду щодо виконання поставлених завдань і здійснення наданих повноважень.

Рішення проблем, щодо державної служби в органах юстиції, знайшла своє відображення у Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженій Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 599/2000, де, зокрема, говориться про нагальну необхідність суттєвих змін характеру діяльності кадрових служб органів виконавчої влади. Так, основними завданнями Стратегія визначає:

  • аналітичну та організаційну роботу з кадрового менеджменту;

  • аналіз ефективності діяльності відповідного органу, його структурних підрозділів, професійної діяльності кожного державного службовця;

  • прогнозування розвитку персоналу;

  • планування кар’єри державних службовців;

  • забезпечення їх навчання та моніторингу ефективності роботи.

Для забезпечення виконання вказаних завдань необхідно зміцнювати кадрові служби органів виконавчої влади. Робота кадрових служб органів юстиції має бути системною, забезпечувати компетентність і високий професіоналізм працівників. Враховуючи сучасні вимоги до характеру та напрямків роботи кадрових служб, з метою проведення ефективної кадрової політики та забезпечення якісного добору кадрів Міністерством юстиції України проводиться вивчення професійних та ділових якостей осіб, які претендують на зайняття посади начальника кадрової служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.



Список використаних джерел

  1. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, 43, 44–45. – Ст. 529.

  2. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України вiд 28.04.1992 № 2296-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №30. – Cт.426

  3. Мельник М.Г. Класифікація принципів кадрового забезпечення діяльності органів судової влади / М.Г. Мельник // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_pravo/2011_2/files/LA211_34.pdf

  4. Стрижак А.А. Державне управління забезпеченням діяльності судів загальної юрисдикції : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Андрій Андрійович Стрижак. – К., 2005. – 19 с.

  5. Малиновський В.Я. Державне управління : навч. посіб. / В.Я. Малиновський – 3-тє вид. перероб. та доп. – К. : Атіка, 2009. – 608 с.

  6. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2007. – Т. 1. Загальна частина. – 592 с.

  7. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 576 с.

  8. Дмитриев Ю.А. Административное право : учебник / Ю.А. Дмитриев, И.А. Полянский, Е.В. Трофимов. – М. : Эксмо, 2009. – 928 с.

  9. Офіційний сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/

  10. Офіційний сайт Верховного суду України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/firstview/index.html