Філософія давніх слов’ян Філософія Києво-Могилянської академії Новітня Українська філософія Філософія Григорія Сковороди...

Информация о документе:

Дата добавления: 12/10/2014 в 03:37
Количество просмотров: 15
Добавил(а): Андрей Пономаренко
Название файла: f_losof_ya_davn_h_slov_yan_f_losof_ya_ki_vo-mogily.docx
Размер файла: 18 кб
Рейтинг: 0, всего 0 оценок

Філософія давніх слов’ян Філософія Києво-Могилянської академії Новітня Українська філософія Філософія Григорія Сковороди...

  1. Філософія давніх словян

Виникнення філософської думки в Україні пов'язане насамперед з появою такої історичної спільності людей, як український народ. Адже кожен народ демонструє своє право на життя не тільки здатністю до виживання, а й силою духу взагалі, і філософського зокрема.Початки української філософії зумовлені духом віри, любові і надії, а вінцем цього духу є свобода. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв'язання суперечностей між слов'янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська Русь — перша східнослов'янська держава, яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду. Філософська думка Київської Руси мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося крізь призму вічного конфлікту добра і зла.


  1. Філософія Києво-Могилянської академії

У Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (1597-1647), вперше в Україні філософію викладали окремо від теології. Однак філософські "курси, які тут читалися, були значною мірою схоластичними. Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а швидше використанням на українському грунті західної філософії у поєднанні із сучасними досягненнями прогресивної наукової думки. Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, а також як дослідницю життя й доброчеснесті. Істину вони ототожнювали з вищим буттям, тобто з Богом/якого називали також творящою природою. Серед натурфілософських проблем, що розглядалися у філософських курсах Києво-Могилянської академії, значна увага приділялася проблемі руху. На зміну теорії цілісності руху, згідно з якою останній уявлявся як цілеспрямований процес, здійснюваний між двома кінцевими межами, у філософських курсах академії з'являється механістичне розуміння руху як взаємного переміщення ототожнюваних з матерією тіл, що відбувається за встановленими Богом законами. Вчені Києво-Могилянської академії зробили значний внесок у розвиток філософії права.



  1. Новітня Українська філософія

ХХ – початок ХХІ ст. історична наука називає Новітньою добою. Для української філософії ця доба розпочалася демократичною революцією. Зусиллями демократичного руху за торжество національної ідеї 7 листопада 1917 р. було проголошено Українську народну республіку. У країні за два роки відбувся активний процес українізації. У навчальних закладах упроваджувалася українська мова, активізувалося видавництво різноманітної української літератури, було започатковано архівну справу, відкрито інститут історії України, Академію наук, два українських університети та ін.

Філософія сталінізму

Після смерті В. Леніна серед його соратників почалася боротьба за особисту владу. Здобувши в ній перемогу, Й. Сталін намагався філософськи обґрунтувати свою політичну лінію як ідейно, так і науково. У цей час до ідеологічної боротьби були залучені представники всіх наукових галузей, у тому числі філософи. З 1924 р. і до середини 30-х років прокотилися хвилі так званих дискусій.

Філософія в незалежній Україні

Після здобуття Україною незалежності виникли сприятливі умови для наукової роботи на філософській ниві. Великі перспективи для творчої діяльності відкрилися перед науковцями філософських кафедр і факультетів вищих навчальних закладів.

Українська діаспора

І ще одне важливе завдання постає перед вітчизняною філософією: синтезувати та засвоїти здобутки філософів української діаспори. Історію філософської думки української діаспори слід розділити на два періоди: перший – до Другої світової війни, другий – після неї і донині. Підставою для такого поділу слугувало те, що представниками першого періоду були безпосередні вихідці з України, а другого – їхні нащадки.


  1. Філософія Григорія Сковороди

Постать Григорія Сковороди займає особливе місце в історико-культурному розвитку України. Це філософ, який зумів гармонійно поєднати філософію і життя. За словами Д. Чижевського, «життя Сковороди є його філософією, а його філософія є його життям». У словах українського мандрівника, викарбуваних потім на його могилі - «Світ ловив мене, та не впіймав» - вкладається розуміння сенсу життя та спрямування всієї філософії Г. Сковороди. Філософська позиція Г.С.Сковороди органічно пов’язувалась із його життєвим шляхом, що ґрунтувався на розроблених ним філософських засадах. Своєю життєвою поведінкою він стверджував, що пошук істини необхідно здійснювати серед народу, тільки там можна почерпнути мудрість. Його творчість торкається найрізноманітніших аспектів людського життя: науки, релігії, культури, мистецтва. Головним у вченні Г. Сковороди є його концепція про дві натури і три світи. Виходячи з головної теми його філософії, про проблему людського щастя, ця концепція конкретизує розуміння шляху до досягнення поставленої мети. Сковорода навчав, що найбільше й фактично єдине завдання філософії — шукати правду і прагнути до неї.


  1. Філософські ідеї Шевченка


Після Г.Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Великого Українця, Генія і Пророка Т.Г.Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, грунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності. Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Філософський характер творчості Т.Шевченка відображає її народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу, з позицій народу, кожна подія минувшини чи сьогодення вимірюється мірою народної моралі, чистотою й цнотливістю душі трудової людини. Філософський подвиг Т.Шевченка, вся вибухова сила його творчості полягає в тому, що він зумів серед мертвої тиші, яка покірливо мовчала задухою страху, ненависті, підозри, загальної заціпенілості, посіяти надію. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Шевченкова філософія багатаемоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення.