Джерело – сайт кадрової служби ГУМВС України в Донецькій області: http://donumvd.dn.ua МВС УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ

Информация о документе:

Дата добавления: 26/06/2015 в 04:21
Количество просмотров: 25
Добавил(а): Аноним
Название файла: dzherelo_sayt_kadrovo_sluzhbi_gumvs_ukra_ni_v_done.doc
Размер файла: 223 кб
Рейтинг: 0, всего 0 оценок

Джерело – сайт кадрової служби ГУМВС України в Донецькій області: http://donumvd.dn.ua МВС УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ


Джерело – сайт кадрової служби ГУМВС України в Донецькій області: http://donumvd.dn.ua

МВС УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ















МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПОРЯДКУ ТА УМОВ ЕКСТРАДИЦІЇ ДО УКРАЇНИ ОБВИНУВАЧЕНИХ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

























Київ 2011


зміст


Вступ 3

Розділ 1

Поняття екстрадиції та інші визначення 4

Співробітництво слідчих органов внутрішніх справ України з

правоохороннимиорганами іноземних держав 5

Розділ 2

Загальні умови видачі особи (екстрадиції) 7

Органи, які уповноважені давати згоду на екстрадицію 7

Межі кримінальної відповідальності виданої особи 8

Розшук обвинуваченого 8

Порядокпідготовкидокументів для екстрадиції обвинуваченого та

направлення запитів для тимчасової  видачі особи 12

Розділ 3

Упереджувальні заходи щодо особи, відносно якої порушено кримінальну справу 13

Розділ 4

Зразки документов, необхідних для екстрадиції обвинувачених 16

Використана література 24


























ВСТУП


У сучасних умовах розвитку процесів глобальної інтернаціоналізації всіх сфер життєдіяльності увага міжнародної спільноти головним чином зосереджується на консолідації зусиль, спрямованих на боротьбу із злочинністю, що останнім часом зазнала якісно-кількісної трансформації. Розвиток засобів комунікації, поява Інтернету, спрощення паспортного контролю, існування ,,прозорих” кордонів між державами, що утворилися на теренах колишнього СРСР, недосконалість національних механізмів протидії злочинності - це далеко неповний перелік чинників, які сприяють уникненню особами, що допустили порушення кримінально-правової заборони тієї чи іншої держави, кримінальної відповідальності.

За таких умов особливу роль відіграє міжнародне співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю шляхом надання правової допомоги в кримінальних справах, однією з форм якої є видача осіб, або екстрадиція.

Для України, яка останнім часом активізує свої дії на шляху інтеграції у світове співтовариство, зокрема в Європейський Союз, актуальним є питання приведення національної правової системи у відповідність до вироблених міжнародною спільнотою правових стандартів, у тому числі у сфері надання правової допомоги в кримінальних справах у формі екстрадиції.

Процедура здійснення екстрадиції починається з моменту оголошення особи в міжнародний та міждержавний розшук.

Станом на 01.05.2011 у розшуку перебувало близько 18,7 тис. обвинувачених, у тому числі 5,6 тис. оголошених у розшук судами, 1 тис. – органами прокуратури та 10 тис. – слідчими органів внутрішніх справ.

З них 433 особи обвинувачуються вучиненні вбивств, 640 – тяжких тілесних ушкоджень, 764 – розбоїв та 1 тис. – грабежів.

У міждержавний розшук (розшук на території країн СНД) оголошено більше 7,6 тис. осіб, що на 280 менше,ніж за аналогічний період 2010 року. Найбільше розшукуваних уДонецькій області – 1199 (+240), Луганській – 857 (+19), Одеській – 844 (-111), Автономній РеспубліціКрим – 756 (-68), Харківській– 592 (+74) та Львівській– 385 (-37) областях.

З червня минулого року до іноземних держав направлено близько 400 запитів про видачу затриманих обвинувачених та підсудних (найбільше до Росії -266 (70%).

Під час перевірок ГУМВС, УМВС протягом 2009 - 2010 років виявлено систематичні недоліки в організації здійснення міжнародного та міждержавного розшуку обвинувачених та їх екстрадиції.

Так, зафіксовано 43 факти відмови слідчих органів внутрішніх справ від екстрадиції затриманих або встановлених за кордоном правопорушників, що перебували в міжнародному розшуку. Нерідко такі особи перебували під вартою протягом тривалого часу, 13 затриманих у 2010 році осіб незаконно внаслідок відмови від їх екстрадиції утримувались під вартою за кордоном у цілому протягом 440 діб.

Виявлено також 29 фактівоголошення в міждержавний розшук та 1 факт оголошення в міжнародний розшук осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності за неекстрадиційні злочини, тобто злочини, за вчинення яких покарання не передбачає позбавлення волі на певний строк.Такі порушення мали місце в Кіровоградській (19), Волинській (5), Рівненській (3), Вінницькій (2) та Житомирській (1) областях.

Найпоширенішим недоліком у діяльності слідчих майже всіх регіонів є необґрунтоване зупинення досудового слідства без виконання всіх слідчих дій, проведення яких можливе за відсутності обвинуваченого.

Мали місце і факти незаконного винесення постанов про притягнення як обвинувачених осіб, у діях яких відсутній склад злочину, та про зупинення слідства з оголошенням у розшук. Як наслідок, лише після затримання правоохоронними органами інших держав осіб, які перебували в розшуку, припиняється незаконне кримінальне переслідування.


Розділ 1

Поняття екстрадиції та іншівизначення


Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає офіційний запит про видачу особи, її встановлення на території однієї держави, перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі, а також прийняття рішення за запитом та фактичну передачу такої особи іншій державі, компетентні органи якої звернулися із запитом про видачу.

Екстрадиційна перевірка - діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження визначених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин.

Екстрадиційний арешт- взяття особи під варту з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).

Тимчасовий арест - взяття особи, затриманої за підозрою вучиненні злочину за межами України, під варту на строк, визначений Кримінально-процесуальним кодексом України або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію).

Тимчасова видача- видача на певний строк особи, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної відповідальності, з метою запобігання закінченню строків давності або втрати доказів у кримінальній справі.

Конвойна група- уповноважені Міністром внутрішніх справ України, першим заступником, заступниками Міністра працівники Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та військовослужбовці внутрішніх військ МВС, які здійснюють приймання за межами України та конвоювання осіб, які перебувають під вартою.

Керівник конвойної групи - працівник Робочого апарату Укрбюро Інтерполу або підрозділу Укрбюро Інтерполу головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі.

Особа, яка перебуває під вартою, - особа, яка відбуває покарання на території іноземної держави та передається для подальшого його відбування в Україну, або особа, яка видається іноземною державою в порядку екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності чи приведення вироку до виконання, або особа, яка тимчасово видається іноземною державою Україні в рамках надання взаємної допомоги в кримінальних справах

Приймання за межами України -приймання особи, яка перебуває під вартою, в аеропорту на території будь-якої іноземної держави, яка не має спільних кордонів з Україною.


Співробітництво слідчих органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами іноземних держав


Співробітництво слідчих органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами іноземних держав здійснюється відповідно до вимог статті 31 КПК України (якою передбачено порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав), положень розділу ІV КПК України (із прийняттям Закону України ,,Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)” від 21.05.2010 № 2286-VI), міждержавних угод і договорів у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, зокрема: Європейськими Конвенціями ,,Про видачу правопорушників” 1957 року, ,,Про взаємну допомогу в кримінальних справах” 1959 року, ,,Про передачу провадження у кримінальних справах” 1972 року та „Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах” 1993 року країн-учасниць СНД, інших міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в кримінальних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Інструкції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби та Державної податкової адміністрації України від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.02.1997 за № 54/1858, якою визначено порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, Інструкцією з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 05.01.2005 № 3 дск, Інструкції про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, затвердженої 07.10.2007 рішенням Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД).

Крім того, порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів, обміну відомостями оперативно-розшукового та інформаційно-довідкового характеру регламентовано наказом МВС України від 31.03.2008 № 160 (зі змінами) ,,Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України”, яким визначено порядок організації роботи з надання правової допомоги в кримінальних справах.

Згідно зположеннями Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній з урахуванням положень та умов, викладених у зазначеній Конвенції, усіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою (ст. 1. Зобов'язання видавати правопорушників).

Договірна Сторона має право відмовити у видачі своїх громадян.

Якщо запитувана Сторона не видає свого громадянина, вона на прохання запитуючої Сторони передає справу до своїх компетентних органів, для того щоб у разі необхідності можна було здійснити її розгляд.

Запитуюча Сторона інформується про результати розгляду її запиту(ст. 6. Видача власних громадян).

Запитувана Сторона може відмовити у видачі відповідної особи, якщо компетентні органи цієї Сторони переслідують її у зв'язку із правопорушенням (правопорушеннями), за яке вимагається видача (ст. 8. Незакінчене провадження у справах за аналогічні правопорушення).

Запитувана Сторона може, прийнявши рішення про задоволення запиту щодо видачі правопорушника, відстрочити передачу відповідної особи з метою розгляду її справи цієї Стороною або, якщо така особа вже засуджена, з метою відбуття нею на території цієї Сторони свого покарання за інше правопорушення, ніж те, у зв'язку з яким запитується видача.

Запитувана Сторона може не відстрочувати передачу, а тимчасово передати відповідну особу запитуючій Стороні на умовах, які визначаються Сторонами за спільною згодою (частини 1, 2 статті 19. Передбачена відстрочена або умовна передача).

Положеннями Конвенції про правову допомогу у кримінальних справах 1993 року передбачена відстрочка видачі. Якщо особа, видача якої потрібна, притягнута до кримінальної відповідальності або засуджена за інший злочин на території запитуваної Договірної Сторони, її видача може бути відстрочена до припинення карного переслідування, приведення вироку у виконання або до звільнення від покарання (ст. 63 Конвенції).

Крім того, якщо відстрочка видачі, передбачена статтею 63, може протягнути закінчення терміну давності карного переслідування або завдати шкоди розслідуванню злочину, особа, видача якої потрібна за клопотанням, може бути видана на час.

Видана на час особа повинна бути повернута після проведення дії в кримінальній справі, для якої вона була видана, але не пізніше, ніж через три місяці з дня передачі особи. В обґрунтованих випадках термін може бути продовжений (ст. 64 Конвенції).

Запитувана Договірна Сторона повідомляє запитуючу Договірну Сторону про місце і час видачі. Якщо запитуюча Договірна Сторона не прийме особу, яка підлягає видачі, протягом 15 днів після поставленої дати передачі, ця особа повинна бути звільнена з-під варти (ст. 67 Конвенції).

Договірні Сторони повідомляють одна одну про результати провадження по кримінальній справі проти виданої їм особи. На прохання виписується і копія остаточного рішення (ст. 69 Конвенції).

Кожна Договірна Сторона зобов'язується за дорученням іншої Договірної Сторони здійснювати відповідно до свого законодавства карне переслідування проти власних громадян, підозрюваних у тому, який вони зробили на території запитуючої Договірної Сторони злочин (ст. 72 Конвенції).


Розділ 2

Загальні умови видачі особи (екстрадиції)


Відповідно до статті 451 КПК Українизапит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Запити про тимчасову видачу і транзитне перевезення направляються та розглядаються втакому самому порядку, як і запити про видачу особи (екстрадицію).

Органи, які уповноважені даватизгоду на екстрадицію


Центральними органами щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.

Генеральна прокуратура України є центральним органом подовидачі (екстрадиції) обвинувачених (підозрюваних) у справах на стадії досудового слідства.

Міністерство юстиції України є центральним органом щодо видачі (екстрадиції) підсудних (засуджених) у справах на стадіїсудового розгляду або виконання вироку.

Центральні органи щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до кримінально-процесуального кодексу України:

– звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

– розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо вказаних осіб;

– організовують проведення екстрадиційної перевірки;

– здійснюють приймання-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

– виконуютьінші повноваження, які визначені КПК України або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).


Межі кримінальної відповідальностівиданої особи


Видана в Україну особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави при прийнятті рішення про видачу особи в Україну, є обов'язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень органом досудового слідства, прокурором або судом.

Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо обмежень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача.

У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного взапиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.

Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, передбаченому статтею 453 КПК України, для запиту про видачу особи (екстрадицію).

У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, учинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.


Розшук обвинуваченого


Якщо місцеперебування обвинуваченого невідоме, а також якщо він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, установленого для провадження досудового слідства, зобов'язаний увжити всіх необхідних заходів щодо встановлення місцеперебування обвинуваченого.

Якщо, незважаючи на вжиття всіх необхідних заходів самим слідчим (шляхом допиту родичів, знайомих обвинуваченого, накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку тощо), виконання за його дорученнями органами дізнання оперативно-розшукових заходів, місцеперебування обвинуваченого залишилося невстановленим, слідчий, керуючись статтями 138 і 207 КПК, одночасно із зупиненням провадження досудового слідства або й до цього оголошує розшук обвинуваченого.

Перед оголошенням розшуку необхідно зібрати найповніші матеріали про обвинуваченого, зокрема його анкетні дані, відомості про зовнішність, особливі прикмети, родинні, дружні та інші зв'язки, особливості поведінки, фотографії та інші дані, що можуть сприяти розшуку.

Згідно зі ст. 139 КПК про розшук обвинуваченого слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного.

Розрізняють такі види розшуку:

1. Державний розшук - розшукові заходи, що здійснюються в місцях можливого знаходження, виявлення розшукуваного, а також заходи блокування з використанням централізованих обліків на рівні району, міста, області.

2. Міждержавний розшук - це комплекс розшукових та оперативно-розшукових заходів, які здійснюються на території країн – учасниць СНД за ініціативою правоохоронних органів однієї із зазначених країн з метою отримання інформації про ймовірне місцезнаходження безвісно зниклих людей, виявлення, арешту та видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від слідства, суду, виконання вироку, установлення особи невпізнаного трупа.

Міждержавний розшукоголошується у разі, коли заходи розшуку,ужиті державою - ініціатором розшуку, не привели до встановлення або затримання розшукуваної особи і є підстави передбачати, що особа, яка оголошена в розшук, виїхала або мала намір виїхати в іншу країну СНД, або є відомості про наявність родинних чи інших зв’язків розшукуваного на території однієї або декількох країн Співдружності. (Формування і ведення централізованого інформаційного масиву міждержавного розшуку здійснюється Головним інформаційно-аналітичним центром Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в рамках Міждержавного інформаційного банку, який функціонує відповідно до Угоди про взаємовідносини міністрів внутрішніх справ у сфері обміну інформацією від 03.08.1992).

3. Міжнародний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральним бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерпол відповідно до норм міжнародного права, а також відповідно до України з метою отримання інформації про місцезнаходження безвісно зниклих осіб, невпізнаних трупів, виявлення, арешту і видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від слідства, суду та виконання вироку.

Міждержавний (міжнародний) розшук обвинувачених оголошується лише за умови, коли стосовно розшукуваної особи запобіжним заходом обрано взяття під варту або отримано дозвіл на її затримання та доставку до суду під вартою, і лише після підтвердження слідчим органом чи судом наміру запитувати їх видачу.

Оперативний працівник після винесення постанови про оголошення особи в міждержавний (міжнародний) розшук зобов’язаний негайно письмово поінформувати про це слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

Після отримання інформації про оголошення особи в міждержавний (міжнародний) розшук слідчий на підставі ч. 6 ст. 165-2 КПК України звертається до суду з вмотивованим поданням, затвердженим прокурором, про обрання обвинуваченому запобіжного заходу – узяття під варту.

Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише в разі оголошення її в міжнародний розшук.

Підставою для ініціювання міжнародного розшуку є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, що надійшли доправоохороннихорганівУкраїни каналамиІнтерполу, є правомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на території України.

За дорученням Генеральної прокуратури України Національне центральне бюро Інтерполу в Україні по каналах Інтерполу надсилає копії перекладеного на іноземну мову запиту про правову допомогу, організує розшук із залученням Національного центрального бюро Інтерполу однієї або кількох країн, де, вірогідно, находиться розшукуваний, а також використовує можливості Генерального секретаріату Інтерполу, відповідних Національних центральних бюро Інтерполу для сприяння виконанню запиту про правову допомогу.

Слідчий після оголошення розшуку повинен і далі вживати всіх необхідних заходів для встановлення місцперебування обвинуваченого (ч. 2 ст. 139 КПК).

ОВС, що здійснює розшук особи у зв'язку з учиненням нею злочину в Україні, зобов'язаний протягом доби після отримання повідомлення про затримання такої особи за кордоном поінформувати:

1. Правоохоронний орган країни, де затримано розшукуваного, - про готовність компетентних органів України вирішувати питання щодо його екстрадиції.

Якщо розшукуваного затримано на території країни - учасниці СНД, повідомлення надсилається телеграфом з поміткою ,,Терміново. Екстрадиція безпосередньо на адресу правоохоронного органу, де розшуканого утримують. Одночасно зазначеному органу факсимільним зв'язком і поштою надсилається належним чином завірений процесуальний документ про арешт такої особи або її затримання і доставку до суду під вартою.

Повідомлення в інші країни надсилаються каналами НЦБ Інтерполу в Україні.

2. Слідчий підрозділ міськрайліноргану, суд, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, - про термінову підготовку матеріалів щодо видачі затриманої особи в Україну.

Слідчий підрозділ міськрайліноргану, суд, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, зобов'язаний протягом доби після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи поінформувати про дату затримання та місце її тримання за кордоном письмово з поміткою ,,Терміново. Екстрадиція слідче управління (відділ) ГУМВС, УМВС, на залізницях та прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру).

Слідчеуправління (відділ) ГУМВС, УМВС, на залізницях після отримання повідомлення про затримання за кордоном розшукуваної особи зобов’язане забезпечити належний контроль за безвідкладною підготовкою органом, який здійснює розслідування, матеріалів про видачу затриманої особи.

При надходженні від відповідного органу іноземної держави згоди на видавання розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура або Міністерство юстиції направляє до Міністерства внутрішнніх справ доручення про організацію приймання цієї особи.

Працівники Робочого апарату Укрбюро Інтерполу узгоджують з правоохоронними органами іноземної держави місце, дату і час передачі особи та за результатами узгодження надсилають запит до ГУВВ МВС про виділення особливої варти (військового наряду) .

Порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою, регламентовано наказом МВС України від 14.05.2009 № 217 ,,Про затвердження Інструкції про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою (зі змінами внесеними наказом МВС від 04.04.2011 №122). Приймання-передавання осіб, здійснюється конвойною групою на підставі доручення, що надсилається на адресу МВС відповідно до Інструкції про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Державного комітету у справах охорони державного кордону від 17.11.1998 № 474/845, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 14.01.1999 за № 16/3309, Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, Верховного Суду, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань від 29.06.1999 № 34/5/22/130/512/326/73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 07.07.1999 за № 446/3739.

Згідно зположеннями Ашгабатської угоди 1994 року про порядок передачі й транзитного перевезення осіб, узятих під варту, Сторони зобов'язуються забезпечувати охорону, конвоювання і етапування взятих під варту осіб до передачі їх представникам Сторони, яка запитує, у прикордонних, а за взаємною згодою - в інших пунктах.

Запитуюча Сторона зобов'язується протягом доби підтвердити отримання повідомлення про затримання або взяття під варту розшукуваної особи і в десятиденний термін після отримання дозволу на видачу підтвердити готовність прийняти її в запитуваної Сторони із зазначенням місця і часу передачі (ст. 1 Угоди).

Підставою для конвоювання і етапування особи, узятої під варту, з території держави запитуваної Сторони є рішення компетентного органу держави запитуючої Сторони, яке долучається до особової справи особи. Орган - відправник на довідці в особовій справі затриманого робить позначку ,,Слідує до... (держава призначення)” і засвідчує її підписом та гербовою печаткою.

При передачі особи представникам приймаючої Сторони надається припис Сторони, яка запитує особу. Передача взятої під варту особи здійснюється за актом. Акт складається в трьох примірниках російською мовою, з них два примірники (у тому числі оригінал) - для представника запитуючої Сторони та один - для представника Сторони, у якої запитують особу (ст. 3 Угоди).

За результатами вирішення та погодження організаційних питань, пов’язаних з екстрадицією особи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу надсилає правоохоронним органам іноземної держави підтвердження про готовність прийняти особу, яка перебуває під вартою, про що інформує ініціатора розшуку та слідчий підрозділ, який проводить розслідування кримінальної справи.

Після доставки особи до місця провадження у справі складається протокол про затримання цієї особи, після чого, але не пізніше ніж за сорок вісім годин після доставлення, особа конвоюється до суду, який за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його зміну, про що виносить постанову (ч. 6 ст. 165-2 КПК України).


Порядок підготовки документів для екстрадиції особи та направлення запитів для її тимчасової видачі


Запит про видачу (екстрадицію) затриманої особи складається компетентним органом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, повинен бути скріплений його гербовою печаткою і містити такі відомості:

– найменування органу, що розслідує справу;

– у разі наявності міжнародного договору, учасниками якого є як Україна, так і запитувана сторона, - посилання на його положення;

– найменування справи, за якою запитується правова допомога;

– опис подій, які є предметом розслідування, їх юридична кваліфікація та завірений витяг статті Кримінального кодексу України, за якими кваліфіковані протиправні дії особи;

– прізвище, ім'я та по батькові особи, щодо якої направляється запит про видачу (екстрадицію), повна дата і місце її народження, проживання, реєстрації або місцеперебування за кордоном та інші відомості.

До запиту про видачу затриманої особи долучаються такі документи:

– копія постанови судді про взяття особи під варту або про наданнядозволу на її затримання і доставку в суд під вартою;

– копія постанови про притягнення особи як обвинуваченого, якщо у справі не винесено вирок;

– копія постанови про розшук особи;

– текст статті Кримінального кодексу України, згідно з якою кваліфікується вчинений злочин;

– документи про громадянство розшукуваної особи;

– довідка про частину невідбутого покарання, якщо запитується видача особи, яка вже відбула частину призначеного покарання;

– інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

Документи підписуються слідчим, засвідчуються печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України.

Документи про видачу особи (екстрадицію) із супровідним листом, який підписує начальник слідчого управління(відділу) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі, на залізницінадсилаються поштою до міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя (далі прокуратура області) у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави.  У невідкладних випадках зазначені документи попередньо можуть бути передані електронною поштою, факсимільним зв’язком, причому оригінал доручення невідкладно надсилається поштою.

Генеральна прокуратура України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертаєтьсяпротягом п'яти днів з дня отримання документів від органу досудового слідства(безпосередньо або через Міністерство юстиції України на адресу центрального органу юстиції (прокуратури) зарубіжної держави, якщо інше не обумовлено заявами (застереженнями), двохсторонніми або багатосторонніми угодами, учасниками яких є Україна) докомпетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну.

Про результати провадження у справі стосовно виданої особи Генельна прокуратура України у встановленому порядку витребовує інформацію про стан розслідування кримінальної справи та повідомляє компетентний орган іноземної держави, який прийняв рішення про видачу (екстрадицію).

У разі необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (зокрема при притягненні до кримінальної відповідальності та відбуванні покарання) або втраті доказів у кримінальній справі слідчий або суд, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, готує запитпро тимчасову видачу. Зазначені документи, а також підготовлений на їх підставі запит про тимчасову видачу надсилаються компетентному органуіноземної держави в порядку, передбаченому статтею 453 КПК України.

У випадкузадоволення компетентним органом іноземної держави запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави впогоджений строк.

У разі необхідності орган досудового слідства чи суд, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.


Розділ 3

Упереджувальні заходи щодо особи, відносно якої порушено кримінальну справу


Обрання запобіжних заходів не завжди є ефективним заходом примусу з метою запобігти ухилитися від слідства, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність.

Як наслідок, у значній частині кримінальних справ досудове слідство зупиняється на підставі п. 1 ст. 206 КПК України у зв’язку з розшуком обвинувачених, у тому числі в подальшому оголошується міждержавний (міжнародний) розшук обвинуваченого.

Нагальною є проблема виїзду таких обвинувачених, а також громадян, стосовно яких порушено кримінальні справи, за кордон з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

З метою недопущення подібних випадків у подальшому, а також скорочення витрат з Державного бюджету України на їх екстрадицію можна було б утриматися від оголошення в міждержавний (міжнародний) розшук осіб, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості. Проте це призвело б до порушення цілого ряду норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, створення умов для уникнення кримінальної відповідальності та недотримання принципу невідворотності покарання.

Натомість пропонується активніше використовувати наявні методи попередження виїзду підозрюваних, обвинувачених за кордон, з урахуванням усіх наявних внутрішньодержавних механізмів.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України, крім запобіжних заходів, визначених у ст.149 КПК України, передбачає можливість застосування до особи, щодо якої порушено кримінальну справу, запобіжного обмеження у вигляді заборони виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду відповідно до ст. 98-1 КПК України.

Реалізація рішення про заборону особі виїжджати за межі України здійснюється у відповідності з Положенням про порядок надання Прикордонним вiйськам та виконання ними доручень правоохоронних органiв щодо осiб, якi перетинають державний кордон України,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2001 № 35.

Використання цих законодавчо визначених можливостей дозволить суттєво зменшити кількість осіб, які переховуються від правоохоронних органів України за кордоном.

Відповідно до принципу процесуальної незалежності слідчого, необхідність застосування запобіжних обмежень може визначатися лише безпосередньо слідчим на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи та інших відомих йому фактичних даних.

Питання про застосування запобіжного обмеження, передбачене  ст. 98-1 КПК України, необхідно розглядати в кримінальних справах, порушених щодо осіб, які мають можливість виїхати за кордон.

Упершу чергу слід виходити із таких ознак, як наявність паспорта громадянина для виїзду за кордон, фінансових ресурсів для втечі з України, родинних та інших зв'язків за кордоном, проживання в безпосередній близькості з державним кордоном, перебування за кордоном у минулому тощо.

У разі порушення кримінальної справи щодо іноземців та осіб без громадянства доцільно ініціювати перед прокурором (судом) питання про запобіжне обмеження, відповідно до ст. 98-1 КПК України, у всіх без винятку випадках.

Слід також звернути увагу на те, що за змістом ст. 98-1 КПКУкраїни запобіжне обмеження не є запобіжним заходом і може застосовуватися до особи, щодо якої порушено кримінальну справу, але яка не набула процесуального статусу підозрюваного відповідно до ст. 43-1 КПК або обвинуваченого відповідно до ст. 43 КПК.

Застосування запобіжного обмеження не гарантує того, що особа не буде ухилятися від органів дізнання та досудового слідства.

Однак у разі своєчасного застосування та надання відповідного доручення Державній прикордонній службі запобіжне обмеження є більш ефективним в питанні попередження виїзду особи за кордон, ніж усі запобіжні заходи, не пов'язані з взяттям під варту.

Для ефективності використання упереджувальних заходів щодо особи, відносно якої порушено кримінальну справу, та недопущення випадків можливого оголошення обвинувачених уміжнародний (міждержавний) розшук, Головним слідчим управлінням Міністерства направлено начальникам слідчих управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях вказівку від 14.09.2009 за № 13/7-13978 про роз’яснення порядку застосування запобіжного обмеження , передбаченого ст. 98 1 КПК України.
















Розділ 4

 Зразки документів для екстрадиції обвинувачених


1. Супровідний лист, що направліється до міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України, про вирішення питания щодоподготовкиматеріалів для екстрадиції особи



Начальникові міжнародно-правового

управління Генеральної прокуратури України

старшому раднику юстиції

Каську В.В.



Шановний Віталію Вікторовичу !


Головним слідчим управліннямМВС розслідується кримінальна справа № 11-2488 за обвинуваченням Бєліна Д.Б. та Машина О.О. в учиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 та пунктами 1, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Машина О.О. оголошено вміжнародний розшукта Подільським районним судом міста Києва надано дозвіл на його затримання ідоставку до суду для обрання запобіжного заходу.

12.05.2011 обвинуваченого Машина О.О. затримано в місті Казань Республіки Татарстан Російської Федерації.

З урахуванням викладеного направляємо матеріали, необхідні для вирішення питання про підготовку екстрадиції обвинуваченого Машина О.О. на територію України.


Додаток: матеріали на___арк. у 2 прим.


З повагою

заступник начальника управління

ГСУ МВС України (підпис) П.І.Б.









2. Зразок клопотання про видачу правоохоронним органам України обвинуваченої особи для притягнення до кримінальної відповідальності


Компетентным органам Российской Федерации



Х О Д А Т А Й С Т В О


о выдаче правоохранительным органам Украины МашинаАлександраОлександровича для привлечения к уголовной ответственности


город Киев 28.05.2011


Главное следственное управление МВД Украины в соответствии с Европейской Конвенцией Про выдачу правонарушителей от 13.12.1957 с изменениями, внесенными Протоколом к Конвенции от 15.10.1975 и вторым дополнительным Протоколом к Конвенции от 17.03.1978, обращается к компетентным органам Российской Федерации с ходатайством о выдаче правоохранительным органам Украины

Машина АлександраАлександровича, 20сентября 1960года рождения, уроженец г. Батуми Грузинской ССР, зарегистрирован по адресу: г. Белгород, район Коннийспуск, улица Ворошилова, дом 2-Бквартира №48

Выдача гражданина Машина Александра Алекесандровича связана с расследованием Главным следственным управлением МВД Украины уголовного дела № 11-2488, возбужденного по признакам преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 27 и пунктами 1, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 УК Украины.

Следствием установлено, что 05.05.2010около14.30БелинД.Б. вместе с ПанасяномО.М., выполняя поручение МашинаА.А.,направленное на убийство СергееваМ.М., прибыли к торговому комплексу ,,Алладин”по улице Копыловской, 28 в г. Киеве, где, используя огнестрельное оружие, совершили убийство Сергеева М.М., а так же троих его охранников - сотрудников специального подразделения милиции ,,Грифон”Косыгина Т.В.,КопыловаГ.И. и Радченка М.В.,после чего с места преступления скрылись.

В результате проведенных оперативно-розыскных мероприятий Белин Д.Б. и Панасян О.М.были задержаны.

23.05.2010вынесено постановление о привлечении в качестве обвиняемого Мишина А.А. за совершение преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 27 и пунктами 1, 6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 УК Украины, за которое предусмотрено наказание в виде лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет или пожизненное лишение свободы.

23.05.2010Машина А.А. объявлено в международный розыск.

23.05.2010Подольскимрайонным судом города Киева дано разрешение на задержание обвиняемого Машина А.А.и доставку его в суд под стражей для избрания меры пресечения в виде заключения под стражу.

Расследование данного уголовного дела политических целей не преследует.

В случае согласия на выдачу гражданина Машина Александра Александровича просим о времени и месте выдачи сообщить в Главное следственное управление МВД Украины по адресу: Украина, город Киев, ул. Богомольца, 10, 01024. Телефоны для связи: +38 (044) 254-98-90, +38 (097) 445-54-45 (ГСУ МВД Украины, старший следователь Братушкин Алексей Степанович).

Если выполнить данное ходатайство не представляется возможным, просим сообщить обстоятельства, которые препятствуют его выполнению.



Дополнение: материал на ___ листах в 2 экз.



Начальник Главного следственного

управления (подпись) Ф.И.О.





























3. Зразок клопотання про тимчасову видачу особи у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи



Генеральна прокуратура Російської Федерації



Клопотання про тимчасову видачу особи у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи


місто Харків 14 січня 2011 року


Слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області згідно з Конвенцією країн-членів СНД про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 звертається до Генеральної прокуратури Російської Федерації з клопотанням про тимчасову видачу правоохоронним органам України:

Логінова Івана Вікторовича, 12.03.1978 року народження, уродженця м. Бєлгорода, росіянина, громадянина Російської Федерації, не одруженого, з неповною середньою освітою, зареєстрований за адресою: м. Єкатеринбург, вул. Леніна, будинок №11, квартира № 39.

Видача пов'язана з розслідуванням кримінальної справи № 668769 за фактом пограбування сім'ї Грачових у м. Харкові. У ході розслідування справи встановлено, що 25 грудня 2010 року громадянин України Петренко Сергій Іванович за попередньою змовою з громадянином Російської Федерації Логіновим Іваном Вікторовичем близько 22 години в м. Харкові вчинили пограбування сім'ї Грачових, яка мешкає по вулиці Миру, в будинку 60. Петренко СІ. та Логінов І.В. впізнані потерпілими за фотокартками. Під час обшуку за місцем проживання Петренка С.І. вилучено частину викраденого майна. За постановою судді місцевого суду Орджонікідзевського району м. Харкова Петренку СІ. обрано запобіжний захід - тримання під вартою. Проте закінчити розслідування у справі неможливо без участіЛогінова І.В., з яким необхідно відтворити обстановку та обставини події, усунути протиріччя його показань з показаннями Петренко С.І. та провести інші слідчі дії.

Після виконання зазначених слідчих дій Логінова Івана Вікторовича буде повернуто правоохоронним органам Російської Федерації з відповідними матеріалами виділеної кримінальної справи щодо вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Про згоду на тимчасову видачу Логінова Івана Вікторовича та час і місце його видачі просимо повідомити слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області за адресою: 61023, Україна, м. Харків, вул. Весніна, № 14.


Якщо виконати да клопотання неможливо, просимо повідомити про причини, які цьому перешкоджають.


Додаток: матеріали на ___арк. у ___прим.



Начальник СУ ГУМВС

України в Харківській області (підпис) П.І.Б


(Гербова печатка)


Примітки:



До клопотання додаються:

– текст статті (примітки до неї, якщо є) Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, а також ст.ст. 12, 49 КК України;

– копія постанови про порушення кримінальної справи;

– копія постанови про притягнення особи як обвинуваченого;

– копія постанови про оголошення розшуку особи;

– копія постанови суду про надання дозволу на затримання особи та її доставку до суду під вартою (або про взяття під варту), завірена підписом судді та гербовою печаткою суду;

– довідка про докази у справі;

– якщо особа не відбула покарання або її звільнено умовно-достроково від відбування покарання - копія вироку та постанови суду;

– завірена належним чином копія документа, що підтверджує особу та її громадянство (для Росії додатково, якщо станом на 06.02.1992 або на момент вчинення злочину обвинувачений був неповнолітнім, також додаються копії документів про громадянство його батьків).


Клопотання та всі додатки до нього завіряються підписом уповноваженої особи та гербовою печаткою слідчого управління.

До країн СНД та Прибалтики клопотання про видачу та додатки до нього виконуються російською мовою. Якщо додається документ, складений українською мовою, має бути його переклад на російську мову.

До країн дальнього зарубіжжя до клопотання і до кожного документа додається переклад на мову запитуваної країни або на мову, яку ця країна зазначила у своїх застереженнях до конвенції чи міжнародного договору.

Клопотання з усіма додатками виконуються та надсилаються у двох екземплярах до прокуратури області для направлення до міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України.








4. Зразок клопотання про видачу особи у зв’язку з кримінальним переслідуванням


Компетентним органам

(це є загальноприйняте звернення до всіх країн,

(за виключенням США).

Федеративної

Республіки Німеччина

(указується повна офіційна назва запитуваної країни)


Клопотання про видачу особи у зв’язку з кримінальним переслідуванням


місто Київ 4 квітня 2011 року


Слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві висловлює високу повагу компетентним органам Федеративної Республіки Німеччина і відповідно до Європейської Конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, (зазначається відповідна конвенція або міжнародний договір, які регулюють міжнародні відносини України із запитуваною державою щодо видачі осіб для притягнення до кримінальної відповідальності) звертається з клопотанням щодо видачі правоохоронним органам України

Проненка Василя Петровича, 23 липня 1981 року народження, який народився в Україні, у місті Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого в місті Києві по вулиці Стельмаха, будинок 27, квартира 35,

12.01.2007 засудженого Дарницьким районним судом міста Києва за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до 2 років позбавлення волі і на підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Клопотання про видачу Проненка В.П. пов’язано з розслідуванням кримінальної справи № 13/6-633, порушеної стосовно нього 24.03.2008 за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України. Справа перебуває в провадженні слідчого відділу Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві.

Під час розслідування зазначеної справи встановлено, що Проненко В.П. в період іспитового строку, за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.01.2007, знову вчинив умисний злочин.

Так, 23.03.2008 біля будинку № 17 по вулиці Виборзькій у місті Києві Проненко В.П. з метою пограбування Бідного І.М. наніс йому удар кулаком в обличчя, після чого відкрито заволодів його мобільним телефоном ,,NOKIA-7300” вартістю 1500 грн.

У результаті злочину Проненко В.П. заподіяв Бідному І.М. легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу під лівим оком та матеріальну шкоду на суму 1500 грн.

У зв’язку з тим, що обвинувачений переховувався від слідства, 21.04.2008 оголошено його розшук.

22.04.2008 Шевченківським районним судом міста Києва надано дозвіл на його затримання та доставку до суду під вартою.

Причетність Проненка В.П. до злочину підтверджується зібраними в кримінальній справі доказами.

Строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчився.

20.03.2009 до слідчого управління ГУМВС України в місті Києві каналами Інтерполу надійшло повідомлення про те, що 18.03.2009 Проненка В.П. затримано компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина і він перебуває в установі для заарештованих у місті Лейпциг.

На підставі викладеного просимо видати Проненка Василя Петровича правоохоронним органам України для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України і виконання стосовно нього вироку Дарницького районного суду м. Києва від 12.01.2007 за ч. 2 ст. 185 КК України.

У випадку згоди на видачу Проненка В.П. просимо повідомити про це слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві за адресою: 01025, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, 15.

Якщо виконати дане клопотання неможливо, просимо повідомити про причини, які цьому перешкоджають.

Заздалегідь вдячні за позитивний розгляд клопотання та висловлюємо високу повагу компетентним органам Федеративної Республіки Німеччина.


Додаток: матеріали на ___арк. у ___прим.


Начальник СУ ГУМВС

України в м. Києві (підпис) П.І.Б


(Гербова печатка)


Примітки.


До клопотання додаються:


– текст статті (примітки до неї, якщо є) Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, а також ст.ст. 12, 49 КК України;

– копія постанови про порушення кримінальної справи;

– копія постанови про притягнення особи як обвинуваченого;

– копія постанови про оголошення розшуку особи;

– копія постанови суду про надання дозволу на затримання особи та її доставку до суду під вартою (або про взяття під варту), завірена підписом судді та гербовою печаткою суду;

– довідка про докази у справі;

– якщо особа не відбула покарання або її звільнено умовно-достроково від відбування покарання – копія вироку та постанови суду;

– завірена належним чином копія документа, що підтверджує особу та її громадянство (для Росії додатково, якщо станом на 06.02.1992 або на момент вчинення злочину обвинувачений був неповнолітнім, також додаються копії документів про громадянство його батьків).

Клопотання та всі додатки до нього завіряються підписом уповноваженої особи та гербовою печаткою слідчого управління.

До країн СНД та Прибалтики клопотання про видачу та додатки до нього виконуються російською мовою. Якщо додається документ, складений українською мовою, має бути його переклад на російську мову.

До країн дальнього зарубіжжя до клопотання і до кожного документа додається переклад на мову запитуваної країни або на мову, яку ця країна зазначила у своїх застереженнях до конвенції чи міжнародного договору.

Клопотання у двох примірниках надсилається до прокуратури бласті, м. Києва, Севастополя для його направлення до міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України.

























Використана література:


1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом від 28.12.1960 р. Текст відп. офіц. за станом на 15.110.2010 - К.: Паливода А.В. 2010.– 240 с.

2. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 № 34/5/22/103/512/326/73, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.1999 р. за № 446/3739. /Офіційний вісник. -1999.- № 28.-С. 185-194.

3. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена наказом МВС України № 160 від 31.03.2008 року. - Київ, 2008.

4. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах: Затверджена наказом Генерального прокурора України № 8 гн від 26.12. 2005 - Київ, 2005.

5. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9.01.1997 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 р. за № 54/1858 // Офіційний вісник України. - 1997. - Число 9. - С. 77.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Загальна частина / Під загальною ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: ,,Форум”, 2001.-386 с.

7. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері: 36. міжнародних документів /Упоряд. В. Дріжчаний, О. Павличенко, О. Уманський. -Харків: ,,Фоліо”, 1998. -217 с.

8. Інструкція про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від № 474/845, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 16/3309.

9. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 № 34/5/22/130/512/326/73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.1999 за № 446/3739.

10. Інструкція, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби та Державної податкової Адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.02.1997 за № 54/1858, якою визначено порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів

11. Інструкцією з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, (затвердженої наказом МВС України 05.01.2005 № 3 дск - 70 с.

12. Інструкція про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, (затвердженою 7.10.2007 Рішенням Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД) – 11 с.

13. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.05.2007 № 158 ,,Про організацію міжнародної діяльності органів внутрішніх справ України”.

14. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2009 № 217 ,,Про затвердження Інструкції про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою (зі змінами внесеними наказом МВС від 04.04.2011 №122).

15. Наказ Генерального прокурора України № 8 гн від 26 грудня 2005 року ,,Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги”. - Київ, 2005.

16. Угода ,,Про порядок передачі та транзитного перевезення осіб, що взяті під варту від 17.02. 1994 р. (Ашгабад, 17.02.1994).

17. Європейські Конвенції про видачу правопорушників” 1957 року, про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 року, про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року та кнвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року країн - асниць СНД.

18. Положення про порядок надання Прикордонним вiйськам та виконання ними доручень правоохоронних органiв щодо осiб, якi перетинають державний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2001 № 35.


Головне слідче управління

МВС України