Право власності в кооперації Суб'єкти права власності в кооперації Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань Майнові...

Информация о документе:

Дата добавления: 26/05/2015 в 11:28
Количество просмотров: 67
Добавил(а): Лена Тарасенко
Название файла: pravo_vlasnost_v_kooperac_sub_kti_prava_vlasnost_v.docx
Размер файла: 66 кб
Рейтинг: 0, всего 0 оценок

Право власності в кооперації Суб'єкти права власності в кооперації Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань Майнові...

Право власності в кооперації

Поняття права кооперативної власності

Відправним моментом для визначення права кооперативної гласності є норми Конституції України. Питання права власності розглядаються в ній крізь призму прав людини.

Щоб визначитись з правовими аспектами права власності, доцільно сказати про власність взагалі Власність — це економічна категорія. Вона проявляється як відносини між людьми з приводу матеріальних благ Іншими словами, власність це належність у певному суспільстві матеріальних благ певній фізичній чи юридичній особі При цьому дія однієї особи належні їй матеріальні блага будуть «своїми», а для іншої — «чужими» Власність задовольняє потреби людей в матеріальних благах (засобах для існування) — в житлі, одежі, харчах, транспортних засобах, зброї тощо)

Відносини власності - це переважно майнові відносини, які складаються між людьми в певному суспільстві відносно належності певній особі конкретного майна, предмета, речі. Крім цього, вони складаються і з приводу результатів. інтелектуальної діяльності.

У первісному суспільстві, коли не було ще держави, була суспільна власність племені, роду На певному історичному етапі з розвитком розподілу праці окремі особи племені, роду (здебільшого вожді) почали силоміць виділяти (захищати) частин} матеріальних благ для себе Для привласнення землі, майна, рабів потрібна була сила, механізм Такою силою, механізмом стала держава Уже на ранніх етапах виникнення держави (з XVIII сторіччя до нашої ери) існувала суспільна (державна) і приватна власність

З виникненням держави виникло і розвивалось право, державою встановлювались обов'язкові норми (правіша), якими регулювались суспільні, в тому числі майнові відносини, відносини власності

Найбільш досконалою в стародавні часи була система римського права (І—V віки до нашої ери та І—V віки нашої ери) Римські юристи відрізняли право публічне, яким регулювались державні (адміністративні) відносини, і право приватне, яким регулювались відносини між громадянами.

Найбільшого розвитку в римському праві дістало право власності. «Римляни, власне, вперше розробили право приватної власності, абстрактне право, приватне право, право абстрактної особи» . Структура власності розкривається через такі його_ економічні елементи, як володіння, користування і розпорядження.

Володіння — це суспільно-економічне ставлення певної особи до належного їй майна, панування над ним, коли в стосунках з іншими людьми ця особа розпоряджається належним їй майном як своїм.

Користування — означає виробниче чи особисте споживання засобів і продуктів виробництва, використання рухомого і нерухомого майна для задоволення своїх життєвих потреб

Для розпорядження характерним є визначення долі майна, розпорядчий аспект майна, вирішення питання про його придбання, відчуження за плату чи безоплатно, передачу у виробництво чи для інших цілей

Відносини власності, які врегульовані правовими нормами, становлять інститут права власності Правовідносини власності проявляються в тому, що правовою нормою визнається належність певного конкретного майна певній особі, групі осіб, державі. Найбільш поширеною формою власності є приватна власність, тобто власність громадян Відносини приватної власності регулюються Цивільним законодавством. Будучи врегульованими цивільним приватним правом, вони становлять інститут права приватної власності.

У процесі господарчої та іншої суспільної діяльності люди досить часто об'єднуються у відповідні господарські чи інші суспільні відносини і для цього передають у спільне користування, а іноді і в спільну власність частку свого майна, землі чи інших матеріальних благ, тобто частку, належну на праві власності У результаті об'єднання майна для спільної діяльності чи для інших спільних потреб виникає право спільної сумісної чи спільної часткової власності громадян

В історичному розвитку люди почали об'єднуватись у спільні організаційно оформлені господарські структури (корпорації), яким частка майна добровільно передавалась у власність.

Так виникло право власності юридичних осіб, право корпоративної (колективної) власності При цьому громадянин, який добровільно передав частку свого майна у власність юридичної особи, втрачав право власності на це майно і набував право на частку (пай) у спільній власності юридичної особи. Ця частка юридичне оформлялась з визначенням паю, акції, власне частки чи без визначення часток.

Право приватної власності громадянина на майно належить до речового права. В разі передачі права власності на майно юридичній особі для спільної діяльності громадянин набуває право вимоги на частку майна. За цивільним законодавством право вимоги належить до зобов'язального права. У разі виходу із юридичної особи громадянин має право вимагати виділення належної йому частки майна в натурі в розмірі його паю, який обчислюється у вартісному вираженні, або ж компенсацію на майно, яке залишалось в юридичної особи. Юридична особа зобов'язана повернути громадянинові внесену ним частку майна (пай), якщо це можливо без істотного порушення цілісності єдиного майнового комплексу, або ж виплатити йому компенсацію вартості майна, якщо виділити частку майна в натурі неможливо без порушення цілісності його господарського призначення. В акціонерному товаристві акціонер своє право забезпечує шляхом продажу належних йому акцій.

Однією з форм спільної (колективної) організації господарської та інших видів діяльності людей є кооперація, яка існує в Україні у формі кооперативів, товариств, артілей тощо та їх об'єднань (спілок), а також у формі заснованих кооперативами та їх об'єднаннями підприємств, організацій та установ.

Первісне формування майна перелічених кооперативних організацій здійснюється за рахунок внесків громадян — членів кооперативу (товариства) майном чи грішми.

Майно, що оформлене, придбане за рахунок внесків громадян, тобто за рахунок приватної власності, належить на праві власності кооперативу як юридичної особи, 3 цього можна зробити перший висновок, що власність кооперативу як юридичної особи — це власність приватна. Одночасно треба зробити другий висновок, що це особливий вид приватної

власності Ця особливість полягає в тому, що суб'єктом права власності в даному випадку виступає не громадянин чи пайовик, за рахунок майна яких сформована власність кооперативу, а кооператив, товариство в цілому які в товарно грошових чи інших цивільно-правових, майнових відносинах виступають від свого імені юридичні особи.

Саме з таких правових позицій розглядає питання власності в кооперації Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА) Третім міжнародним принципом кооперації, затвердженим 31 Конгресом МКА в 1995 р , є принцип, за яким «члени вкладають в рівній частині. В крайньому разі частина власності — це власність кооперативна»

Кооператив як юридична особа у цивільно-правових відносинах виступають від свого імені Але як абстрактна категорія в одній особі він уособлює групу громадян — пайовиків, колектив членів кооперативу, виступає і здійснює свою діяльність в їх економічних і соціальних інтересах, в особливій організаційній формі, якими є органи управління, відображає їх. Вони і формують (приймають) рішення, в яких враховуються позиція, воля кожного з членів

За таких умов власність кооперативного товариства можна віднести до кооперативної власності як одного з видів приватної власності, сформованої за рахунок власності громадян, зведеної вродин майновий об'єкт права власності і належної на праві власності юридичній особі — кооперативу, який використовує майно в інтересах громадян-пайовиків кооперативу

Законодавство колишнього СРСР передбачало державну, колгоспно-кооперативну форму власності, власність профспілкових та інших громадських організацій, а також особисту власність Оскільки приватна власність законодавством не визнавалась, то не було правової бази для віднесення колгоспно-кооперативної власності до одного з видів інших форм власності

Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р визнавалась державна, колективна та індивідуальна (особиста і приватна власність)!. 7 липня 1992 р до Закону були внесені поправки, за якими слова «індивідуальна власність» були замінені словами «приватна власність»

Приватна, колективна і державна форми власності на землю були встановлені Законом України від 30 січня 1992 р «Про форми власності на землю» і Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р За чинним законодавством, прийнятим після проголошення незалежності України, всі види власності недержавних юридичних осіб були віднесені до колективної форми власності. Закон України «Про власність» відносить до об'єктів права колективної власності майно організацій орендарів, крім того майна, що взято в оренду (ст 22) колективного підприємства(ст 23), кооперативу (колгоспу)ст. 24, акціонерного товариства (ст. 25), господарського товариства (ст 26), господарського об'єднання (ст. 27); професійних спілок, політичних партій та інших громадських організацій (ст. 28), релігійних організацій (ст. 29). В Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» форми власності кооперативів та їх об'єднань не визначені (статті 20, 26) В ст. 20 Закону перелічені об'єкти, які можуть бути у власності кооперативу, а в ст. 20 записано, що об'єднання є власником майна, добровільно переданого йому членами об'єднання, а також набутого внаслідок своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. В Законі підкреслюється, що до складу об'єктів права власності об'єднання не належить манно членів об'єднання.

У Законі України «Про споживчу кооперацію» (ст. 9) записано, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

Правовий режим майна кожного з цих суб'єктів права власності має свої відмінності і особливості, хоч і об'єднується в одну із форм власності, що функціонує поряд з приватною формою власності як її різновид.

Конституція України спеціально не закріплює форми власності. У ст. 13 Конституції перелічені об'єкти права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. З цього можна зробити висновок, що право власності українського народу за своїм змістом є правом державної і комунальної власності, про які йдеться і в ст. 41 Конституції України

У ст 41 Конституції України записано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні парти та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Для цієї діяльності вони мають право створювати юридичні особи, передавати їм у власність частину своєї власності. Таке майно належить цим юридичним особам на праві приватної власності, але право власності кожного з видів об'єднань громадян за видовими ознаками має свої відмінності й особливості

3 усього наведеного можна зробити висновок, що право кооперативної власності є одним з видів права приватної власності і розглядається як право юридичних осіб; кооперативу та їх об’єднань спілок та створених ними підприємств,організацій і установ — володіти, користуватись і розпоряджатись належним їм майном, оформлюваним із приватної власності громадян.

Згідно з Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» суб'єктами права власності в сільськогосподарській кооперації є кооперативи (ст 20) і кооперативні об'єднання (ст. 26). В ст. 26, п. 6 Закону зазначено, що власністю об'єднання є також майно створених ними підприємств, які не мають права вийти із об'єднання без його згоди Таке правило відповідає вимогам п. 6 Закону України «Про власність», у відповідності з яким власники майна і основних засобів мають право створити підприємство, що є юридичною особою. Оскільки манно створеного об'єднання підприємства не є суб'єктом права власності на майно підприємства, то треба виходити з того, що таке майно належить підприємству на праві повного господарського віддання, яке в процесі господарського використання прирівнюється до права власності Відносно майна підприємств і організацій, створених споживчими товариствами та їх спілками, законом України «Про споживчу кооперацію» застосовується дещо інше правило.

Суб'єкти права власності в кооперації

Оскільки відносини власності є одним із видів правовідносин, то їх правова характеристика підпорядкована загальним принципам правовідносин, під якими розуміються врегульовані правом суспільні відносини між конкретними

особами (фізичними і юридичними), взаємна поведінка суб'єктів яких забезпечується заходами державної охорони

Звідси випливає, що правовідносини складаються між людьми, в тому числі юридичними особами щодо певної сфери суспільного життя, певних особистих чи соціальних матеріальних і нематеріальних благ Склад правовідносин утворюють суб'єкти, щодо яких правовими нормами встановлені певні права і обов'язки, а також об'єкти (предмети), на які спрямовані дії суб'єктів У будь-яких правовідносинах беруть участь не менш як двоє суб'єктів

Згідно із законодавством України суб'єктами цивільних (майнових та особистих немайнових) відносин можуть бути фізичні особи, тобто правоздатні та дієздатні громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства (статті 9-11, 565, 566 Цивільного кодексу України), і юридичні особи (статті 23-26 Цивільного кодексу України).

Одним із елементів правовідносин є норма права, якою визначаються суб'єкти правовідносин, їх зміст та державні заходи, якими забезпечується виконання суб'єктами майнових прав та обов'язків

За Конституцією України (ст. 41) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Це означає, що кожен має право використовувати свою власність спільно з іншими громадянами на основі закону (наприклад у сімейних відносинах) або ж договору, а також передавати власне майно юридичній особі для спільної діяльності Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам і (чи) юридичним особам Юридична особа, яка є юридичною формою майнового відособлення групи людей для спільної господарської та іншої діяльності, є самостійним суб'єктом права власності

Суб'єктами права власності в системі кооперації можуть бути кооперативи, об'єднання кооперативів (спілки), а також створені ними підприємства, організації та установи, що с юридичними особами

Так, із змісту п. І ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» вбачається, що власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств,спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Взаємовідносини між спож.товариствами та їх спілками побудованих на засадах членства і договорів. За таким умов спілка може бути віднесена до госп.обєднань, побудованих на засадах членства і договорів, якими є статутні об'єднання Оскільки у спілки об'єднуються споживчі товариства, які передають спілкам частку свого майна і делегують частину організаційно-управлінських функцій, то стає очевидним, що спілки утворюються на засадах членства

Делегування споживчими товариствами частини своїх повноважень спілкам може здійснюватися шляхом передачі їх уповноваженими представниками (делегатами) споживчих товариств при затвердженні статутів і прийнятті нормативних рішень.

У разі потреби додаткові повноваження можуть передаватися і на договірних засадах Таке поєднання членства і договірних відносин між споживчими товариствами і спілками свідчить про наявність певної централізації і децентралізації управлінських, господарських та інших функцій. Такі правила застосовуються і до інших видів кооперації Централізація функцій, в тому числі управлінських і господарських, властива будь-якій господарській і громадській системі, організаційні структури і об'єднання яких утворюються на засадах членства.

У нинішніх умовах в Україні проявляються тенденції, які під гаслом демократизації спрямовані на руйнацію системи споживчої кооперації. Це небезпечна тенденція, якій запобігають шляхом делегування товариствами відповідних повноважень спілкам всіх рівнів.

Статути райспоживспілок, Кримспоживспілки та облспоживс-пілок, а також Статут Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) передбачають певний рівень централізації управлінських і господарських функцій, в тому числі в галузі майнових відносин, зокрема відносин права власності. У цих статутах відображена політична демократизація внутрішньо кооперативних відносин, розширення організаційних і майнових прав споживчих товариств — основної ланки споживчої кооперації України.

Статут Укоопспілки передбачає, що членство в Укоопспілці, є добровільним (п. 6). Члени Укоопспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність Будь-яке рішення, шо стосується майнових"прав члена Укоопспілки, може бути прийняте тільки за його згодою (п 7) Взаємовідносини Укоопспілки з її членами будуються на основі Статуту та укладених між ними договорів на виконання робіт чи послуг(п. 8) Визначені Статутом функції органів Укоопспілки, коло їх прав та обов'язків, управлінських повноважень свідчить про їх демократичний характер, про надто широку самостійність членів Укоопспілки у розв'язанні господарських та інших внутрішньокооперативних завдань.

Члени Укоопспілки зобов'язані дотримуватися Статуту Укоопспілки, договорів та взаємних домовленостей виконувати рішення її з'їзду, Ради, правління, подавати в установленому порядку звіти про свою діяльність, берегти і зміцнювати власність споживчої кооперації, не допускати безгосподарного і недбалого ставлення до громадського добра. Найбільш демократична форма юридичної відповідальності членів Укоопспілки передбачена в п 12 Статуту Ним встановлено, що член Укоопспілки, який порушує Статут, договори та взаємні домовленості, може бути виключений з її складу Радою Укоопспілки. Однак за ним зберігається право оскаржити рішення про виключення до з'їзд) споживчої кооперації України.

Внутрішньокооперативні майнові відносини з позиції майнових прав та обов'язків суб'єктів права власності потребують вдосконалення

Що стосується підприємств та організацій як суб'єктів права власності, то Закон України «Про споживчу кооперацію» цього не передбачає. В п. 1 ст. 9 йдеться лише про те, що майно підпорядкованих споживчим товариствам і спілкам підприємств та організацій входить до складу власності споживчої кооперації Але це не означає, що суб'єктами права власності на це майно можуть бути підприємства.

Це питання можна розуміти так: майно підприємств, яке належить на праві власності товариствам і спілкам — засновникам, є колективною власністю, а це означає, що підприємства споживчої кооперації можуть бути суб'єктами права колективної власності, але за умови, що джерелом формування їх майна в період заснування будуть не товариства чи спілки, які є окремими юридичними, особами, а колективи громадян, а також за умови внесення в цей Закон доповнення, що це «колективне» підприємство.

В п. 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» записано, що суб'єктами права власності споживчої кооперації, крім юридичних осіб, є також члени споживчого товариства і трудові колективи кооперативних підприємств і

Організацій. Для того, щоб дати доктринальну оцінку законодавчого встановлення суб'єктів права власності кооперативів, треба

проаналізувати закони України «Про власність», «Про підприємства н Україні» та «Про споживчу кооперацію >

Законом України «Про власність» (ст. 201 встановлено, що суб'єктами права власності є трудові колективи державних підприємств, кол.підприємства, кооперативи.Труд.колективи підприємств суб’єктами права колективної власності не визнані. Ними є самі колективні підприємства Відповідно до п 2 ст 24 у майні, що належить кооперативу, визначаються частки його членів.

Передаючи у власність кооперативу частку майна у вигляді паю, члени кооперативу стають суб'єктами майнових прав, зокрема суб'єктами права па майновий пай Майнові відносини на засадах членства в кооперативі здійснюються за правилами зобов'язального права, яке означає, шо член кооперативу мас право вимагати частку (пай) в майні кооперативу в разі виходу і нього, а кооператив зобов'язаний компенсувати йому цю частку грішми або ж видати на розмір паю частин майна в натурі Після тою, як частка конкретного майна буде передана членові кооперативу, він стає її власником або власником конкретної суми грошей

Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань

Об'єктом правовідносин с те, на що спрямоване або на що впливає право Оскільки права та обов'язки можуть впливати тільки на поведінку людей, то в теорії права поведінку зобов’язаної особи, якої вправі домагатися уповноважена особа, називають об'єктом правовідносин, або ж об'єктом права.

Матеріальний зміст правовідносин становлять ті суспільні відносини, які лежать в його основі У таких суспільних відносин може бути свій власний об'єкт. Найбільшого поширення набула теорія множинності об'єктів права власності, у відповідності з якою ними можуть бути різні явища: дії (поведінка) людей, речі, результати духовної і творчої праці, особисті майнові блага, майно, матеріальні цінності, об'єкти природи, що є одним із необхідних компонентів суспільного виробництва, в процесі якого складаються виробничі відносини.

Об'єктами права власності, інших майнових прав можуть бути земля, живі істоти. (тварини, птиці), матеріальні предмети.Речі, рідкі і газоподібні тіла, які вміщені в посудину.За своїм цільовим призначенням і правовим режимом об'єкти власності поділяються на речі, послуги та інші дії, а також на інтелектуальну власність, результати творчої

діяльності.

Всі речі як об'єкти власності наділені тими чи іншими фізичними та економічними властивостями, але правове значення мають лише ті з них, які враховуються нормами права. Правовий режим включає в себе порядок придбання володіння, користування, розпорядження, управління об'єктами, а також їх правовий захист.

З цих позицій майно поділяється на засоби виробництва і предмети споживання рухоме і нерухоме, те шо може бути вилученим, не вилученим та обмежено вилученим з обігу, визначене родовими ознаками та індивідуально, таким, шо споживається і не споживається; подільними і неподільними; окремими і в сукупності з іншими речами тощо Законом України «Про власність» об'єкти права власності розподіляються за суб'єктами, зокрема; об'єкти права власності колективу орендарів (ст. 22); колективного підприємства (ст. 23); кооперативу (колективного сільськогосподарського підприємства) (ст. 24); акціонерного товариства (ст. 25); господарського товариства (ст. 26); господарського об'єднання (ст 27), професійних спілок, політичних партій та інших громадських об'єднань (ст 28), релігійної організації (ст. 29)

Об'єктами права власності кооперативу у відповідності із-ст. 24 Закону України «Про власність» є будівлі, споруди грошові та інші майнові внески його членів, виготовлена ним продукція, доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом Закони України «Про сільськогосподарську кооперацію» і «Про споживчу кооперацію» дають перелік об'єктів, що можуть бути у власності кооперативів, споживчих товариств та їх об'єднань і спілок. Так, в Законі України « Про сільськогосподарську кооперацію» перелічені ті ж об'єкти права власності кооперативу, що і в Законі «Про власність» -У відповідності із п. 2 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» власністю споживчих товариств є засоби

виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

В умовах централізованої структури споживчої кооперації в колишньому СРСР значна кількість її майна була у власності спілок і перш за все — у власності облспоживспілок та Укоопспілки.

З березня 1994 р XVI з'їзд споживчої кооперації України затвердив Концепцію розмежування власності споживчої кооперації України, яка передбачала передачу із облспоживспілок, Крнмспоживспілки та Укоопспілки частину їх власності у власність споживчих товариств та закріплення подільної частини (десь близько 49%) переданого майна за пайовиками, яку вони мають право забрати у свою власність або отримувати на неї дивіденди, якщо майно залишиться в кооперативі

У результаті такого перерозподілу близько 2/3 частини майнових об'єктів споживчої кооперації стали власністю споживчих товариств, в якій у вартісному вираженні визначалась частка членів споживчих товариств.

Згідно із ст. 41 Закону України «Про власність» кооперативи, споживчі товариства, їх об'єднання та спілки як юридичні особи можуть мати у власності також твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Серед інших об'єктів їм можуть належати на праві власності корисні моделі, знаки для товарів та послуг, фірмове найменування, програми для ЕОМ, науково-технічна інформація Ці та інші об'єкти майна можуть належати і створеним споживчими товариствами і спілками підприємствам, організаціям та установам — юридичним особам.

Обєкти права власності споживчої кооперації відповідно до п. 5 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок, їх частка у власності визначається взаємними угодами. Це може бути договір між співвласниками про визначення часток у спільному майні Всі співвласники спільно володіють належним їм об'єктом

Але відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України і п. 2 ст. З Закону України «Про власність» майно може належати на праві спільної власності двом або кільком кооперативним організаціям При цьому розрізняється власність з


визначенням часток, (часткова власність» або без визначення часток «сумісна власність» Ст 113 Цивільного кодексу встановлює, що володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності, а не тільки при володінні, проводиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди — спір вирішується судом

Якщо в умовах планово-регульованої економіки в колишньому СРСР правове значення мав поділ майна на засоби виробництва і предмети споживання, основні та обігові кошти, то в умовах ринку перевага надасться поділу на рухоме і нерухоме майно.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, ділянки надр, відособлені водні об'єкти і все що міцно пов'язано із землею, в тому числі ліси, багаторічні насадження, будови і споруди. Речі, які не належать до нерухомості, включаючи гроші і цінні папери, вважаються рухомим майном

Володіння і користування будовами та спорудами, іншою нерухомістю неодмінно пов'язане з використанням землі При переході права власності на нерухомість вирішується і питання про право на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.

Закон забезпечує інтереси власника і врегульовує земельні відносини так, щоб власник мав право розпоряджатися нерухомістю і використовувати її для цілей, для яких вона створювалась

Згідно із ст..30Земельного кодексу України у редакції від 13 березня 1992 р )\ при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить право на земельну ділянку (у власність або користування) без зміни її цільового призначення передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Земельні ділянки можуть надаватися споживчим товариствам і спілкам, створеним ними підприємствам та організаціям у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується місцевими радами або ж місцевими державними адміністраціями

У разі припинення права користування земельною ділянкою власником спорудженого на ній нерухомого майна права на нерухомість, яку власник залишив на земельній ділянці, визначаються у відповідності із договором між власником ділянки і власником нерухомого майна.

Згідно із законодавством об'єкти майнових прав вільно відчужуватись чи переходити від однієї особи до іншоі_в порядку універсального правонаступництва. в тому числі внаслідок реорганізації юридичної особи чи у спадкування або іншим способом, якщо вони не вилучені з обігу чи не обмежені в обігу

Види об'єктів майнових прав, що можуть належати лише окремим учасникам майнових відносин, обіг яких допускається на підставі спеціального дозволу, визначаються законодавством. Так, відповідно до законодавства України і обігу виключені такі об'єкти, як атомні електростанції. В системі кооперації нема майна, яке було б виключено з обігу Але можуть бути обігові обмеження щодо окремих видів зброї як об'єкта, що буває у власності кооперативів чи їх об'єднань

У кооперативах використовуються речі (предмети), які мають родові ознаки, спільні властивості, вимірюються вагою, числом, але не виділяються індивідуальними ознаками.

Визначення речей за родовими ознаками у кооперативах має практично правове значення За такими ознаками видається, наприклад, сертифікат на якість тих чи інших товарів, що надходять у продаж, вирішується питання про обмін неякісних товарів, куплених в магазині, тощо.

Об'єкти права власності кооперативів поділяються на речі, що споживаються, і такі, що не споживаються До перших належать предмети матеріального світу,' використання яких призводить до їх знищення (наприклад, паливо, сигарети. Продукти харчування) або до суттєвої видозміни (перетворення сировини в готову продукцію, наприклад, молока — в масло, муки в хліб тощо). Речі, що не споживаються (будинки сільськогосподарські машини, торговельне устаткування), зберігають цілісність тривалий час, хоча їх початкові корисні властивості піддаються фізичному зношенню в процесі використання.

Майнові угоди можуть здійснюватися щодо речей, які споживаються, і таких, що не споживаються Предметом договору позики, наприклад, можуть бути тільки речі, що споживаються, оскільки позичальник може використати отриману річ (гроші) і зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості (ст 374 Цивільного кодексу).

Інакше вирішуються питання майнового найму. Тут предметом договору може бути тільки річ, що не споживається, оскільки після припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути майно майнодавцеві в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому договором (ст 265 Цивільного кодексу)

Майнові об'єкти можуть бути подільні і неподільні» Подільні речі в результаті розподілу не змінюють початкового господарського призначення. Так, тваринницька ферма кооперативу може бути розподілена в натурі між двома чи трьома власниками "Внаслідок внутрішнього переобладнання робота в них може здійснюватись в двох чи трьох самостійних частинах (секціях). Але загальний вигляд не змінюється. Після набуття власності кожен з власників чи один з них може свою частину добудувати і дещо змінити її. Кожна з подільних частин може бути окремим предметом договору купівлі-продажу, обміну, дарування тощо. Вона виступає як самостійний об'єкт майнових правовідносин. Неподільні речі в натурі поділити неможливо Не можна, наприклад, розділити на двох автомашину, телевізор, оскільки внаслідок такого поділу річ втратить свою початкову властивість.

Розподільні відносини можуть здійснюватись і щодо неподільних речей, але на інших засадах. Тут може бути розподіл права власності на частки між декількома особами. Так, автомашина може належати на праві спільної сумісної чи спільної часткової власності трьом особам. Один із співвласників має право продаж}' своєї частки сторонній особі на праві І спільної сумісної чи спільної часткової власності, але правом першого покупця може скористатись один із співвласників і Покупець у такому разі набуває права володіти, користуватися і розпоряджатися автомашиною спільно з іншими співвласниками, на підставі домовленості з ними.

У цивільному обігу речі можуть вступати як окремі предмети і як їх сукупність. Сукупність речей — це комплекс фізично розрізнених предметів, які мають спільне цільове призначення (пара взуття, гарнітур меблів, колекція картин) Як єдиний сумісний майновий комплекс може розглядатись усе майно підприємства (будівлі, споруди, верстати, устаткування, транспорт, складські приміщення), якщо воно забезпечує єдиний технологічний процес виробництва чи іншої діяльності Сукупність речей (їх комплекс) за загальним правилом виступає як єдиний сумісний об'єкт майнових правовідносин Тому Не знаю продолжения!!!!!!


Майнові фонди кооперативу та об'єднання кооперативів. їх структура і правовий режим

З метою здійснення статутних завдань кооператив чи об'єднання кооперативів, як і суб'єкти інших форм господарювання, формують потрібне для цього майно, набувають реальні майнові об'єкти:, будівлі, споруди, верстати, устаткування, транспортні засоби, худобу, птицю тощо. У сукупності всі майнові..об'єми і кошти у вартісному вираженні складають капітал кооперативу .Вони мають економічну характеристику, розподіляються за видами за цільовим призначенням. Поділ майна за виробничим (економічним) призначенням потрібний господарюючому суб'єктові незалежно від форми власності для того, щоб забезпечити технологічний процес за напрямами діяльності, прогнозувати, планувати і здійснювати виробництво (іншу діяльність), починаючи від створення матеріальної бази і закінчуючи реалізацію готової продукції (наданням послуг). Будь-який виробничий процес вимагає його фінансування (інвестування), продуманої організації виробництва, додержання його технології, раціонального використання наявних матеріальних, земельних і трудових ресурсів, розумового потенціалу, жорсткої технологічної і виробничої дисципліни. Це потрібно також і для бухгалтерського обліку, який здійснюється на кожному підприємстві, складання балансу і статистичної звітності перед державними органами.

3 позиції економічних характеристик майно кооперативу чи об'єднання, як і будь-якого іншого господарюючого суб'єкта, поділяється на основні та обігові фонди.Виходячи з цих положень, все майно кооперативної організації зараховується в той чи інший фонд і відображається в самостійному балансі.

До основних фондів належить сукупність вироблених (придбаних) матеріально-речових цінностей, які багаторазово, цілком і повністю в натуральній формі використовуються в процесі виробництві і в невиробничій сфері, поступово зношуються і переносять свою вартість на продукт праці чи втрачають свою вартість. До основних фондів відносять будови, споруди,машиини та устаткування, продуктивну худобу, багаторічні насадження,,затрати на поліпшення земель тощо.

До обігових фондів входять предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюючи чи втрачаючи при цьому свою натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на вартість новоствореної продукції. Обігові фонди поділяються на виробничі, а також на власні і позичені кошти.

Виділяються основні та обігові фонди виробничого чи невиробничого призначення. Основні фонди, що визначені у грошовій формі називаються основними коштами. Обігові кошти характеризуються як кошти, що використовуються кооперативом (спілкою) для утворення обігових виробничих фондів і фондів обігу. До фондів обігу входить готова продукція і кошти, які є складовою частиною обігових коштів. Категорія обігових коштів є відображенням єдності виробництва і обігу як різних фаз єдиного процесу розширеного відтворення. В силу цього обігові виробничі фонди і фонди обігу міняються місцями, послідовно проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу і відповідно до цього приймають то грошову, то виробничу, то товарну форму.

Майно кооперативу, до якого у вартісному вираженні входять основні та обігові фонди в період його створення

становить статутний фонд кооперативу В процесі кооперативної діядьносп статутний фонд може збільшуватись чи зменшуватись залежно від збільшення чи зменшення обсягів діяльності.

Оскільки земля сільськогосподарських кооперативів за законодавством України не с об'єктом купівлі-продажу, то природно, що вона не входить до складу основних фондів»

Класифікація основних фондів, а також порядок обміну основних та обігових коштів визначаються Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р І із змінами і доповненнями від 26 квітня 1995 р № 3072 . Особливістю правовго режиму майна та їх об’єднань є те, що в ньому визначається пайовий фонд, який формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу. Пайові внески — це грошові кошти і матеріальні ресурси у вартісному вираженім, які вносяться громадянами і юридичними особами дія створення і діяльності кооперативів, що створюються на засадах членства. Разом із вступними внесками вони становлять первісний капітал, що є початковою матеріальною базою господарської діяльності кооперативу

Обов'язкові розміри паю встановлюються загальними зборами членів — засновників кооперативу. Розмір паю для вступників у кооператив у процесі його функціонування визначається статутом кооперативу. При цьому можуть не встановлюватись різні обов'язкові розміри пайових внесків ДЛЯ фізичних і юридичних осіб, які виявили бажання стати членами кооперативу

Так, у ст 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що загальні збори як вищий орган управління споживчого товариства приймають статут і визначають розміри вступного й обов'язкового пайового внеску у п.9 Примірного статуту споживчого товариства, затвердженого п'ятими зборами Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р , записано, що той, хто вступає в члени споживчого товариства вважається прийнятим після прийняття рішення про його прийом і сплати ним у повному обсязі вступного та обов'язкового пайових внесків передбачено також, шо члени споживчого товариства можуть вносити додаткові пайові внески (п. 10). Розміри вступного та пайового внесків колективних членів — юридичних осіб обумовлюються договором

Характерною рисою правового режиму пайового фонду є те, що на обов'язкові та додаткові панові внески нараховуються проценти (кооперативні виплати) з доходів у розмірах, які визначаються загальними зборами пайовики \ порядку, встановленому статутом кооперативу.

Член кооперативу має право на пай, тобто на частку в майні кооперативу у вартісному вираженні Це означає, що член кооперативу не є суб'єктом права власності на конкретне майно кооперативу чи на його частку. Право власності на майно, як зазначалось вище, має кооператив як юридична особа. Між кооперативом і пайовиком існують засновані на членстві зобов'язальні майнові відносини. Сутність їх полягає в тому, що в разі виходу з кооперативу пайовик мас право вимагати, повернення йому суми пайового внеску і сплати всіх кооперативних виплат, нарахованих на розмір паю кооператив зобов'язаний повернути йому суми пайового внеску та інших передбачених на розмір паю виплат В окремих випадках пай може повертатись не тільки грішми, а й натурою, майном на розмір паю

Ці правила стосуються і земельного паю. Відповідно до Земельного кодексу України (ст 5) у колективну власність сільськогосподарського кооперативу передається державна земля у колективну власність. У кооперативі ця земля у відповідності з Указом Президента України від 10 листопада 1994 р. № 686/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» поділяється між членами кооперативу земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості) _. Право на земельний паї тобто на земельну ділянку в умовних кадастрових гектарах і вартісному вираженні без визначення в натурі (на місцевості), посвідчується сертифікатом. Указом встановлено, що кожний член кооперативу має право безпосередньо вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватно, власності на землю. До отримання державного акта суб'єктом права власності на земельну ділянку є сільськогосподарський кооператив.

У порядку і на умовах, передбачених статутом, у кооперативі створюється неподільний фонд, до якого зараховується у вартісному вираженні частина майна, яка не розподіляється"між членами кооперативу, а використовується на загальнокооперативні цілі нинішніх і майбутніх поколінь

У ст..21, п.2,3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» записано, що майно кооператив) поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Відповідно до п 54 Примірного статуту споживчого товариства, затвердженого п'ятими зборами Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання 17 червня 1992 р„ неподільним вважається основний (статутний) фонд. Цей фонд с неподільним і не підлягає розподілу між членами споживчого товариства.

Особливістю неподільного фонду кооперативу,є те, що в разі ліквідації кооперативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів членів кооперативу направляється для здійснення основних цілей кооперативної системи

Принцип створення у кооперативі неподільних майнових фондів започаткований ще рочдельськими ткачами — піонерами кооперативного руху. Він відтворений у ст. 5 Статуту Міжнародного кооперативного альянсу як одна із складових частин четвертого кооперативного принципу, за яким частина економічних результатів діяльності кооператив) відраховується на громадські цілі. До неподільних зараховуються і резервні фонди

Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення,кзношених основних фондів(фонд амортизації), або ж для поповнення оборотних фондів і забезпечення коштів на розвиток виробництва.

В кооперативах за рішенням уповноважених органів утворюються страхові фонди. В сільськогосподарських кооперативах утворюються натуральні фонди — для оплати праці, а також насінневі, фуражніта інші фонди, в тому числі страхові насіннєві і фуражні фонди.

На рівні об'єднань кооперативів за рішенням повноважних органів управління (конференцій, з'їздів, рад) у вщповідності з їх статутами утворюються централізовані фонди.

В Україні кооперативи кооперативів, тобто спілки споживчих товариств, є тільки в системі споживчої кооперації. Централізовані фонди в спілках споживчих товариств формуються за рахунок певних внесків споживчих товариств або ж

фондів спілок вищого рівня. Джерелом формування централізованих фондів є також доходи від власної діяльності та від діяльності створених спілками підприємств.